79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" жовтня 2025 р. Справа №914/271/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого комерційного підприємства “Спаринг-Віст» від 09.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2142/25 від 09.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025, суддя Сухович Ю.О)
у справі №914/271/25
за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, с. Веренчанка, Чернівецький район, Чернівецька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг-Віст» (надалі ТОВ “НВКП “Спаринг - Віст»), м. Львів
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 29 652,00 грн.
за участі представників:
прокурор: Слиш Г.С.;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Котовщиков Р.А.;
Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Науково-виробничого комерційного підприємства «Спарінг-Віст» про визнання недійсним пункту 3.1. договору № 411 про закупівлю від 27.09.2024, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ТОВ НВКП «Спарінг-Віст» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави, що полягає у безпідставному, у період дії воєнного стану, отриманні відповідачем бюджетних коштів за постачання цифрової радіостанції MotorolaDM4600evhfз ліцензією AES (ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм). Прокурор зазначає, що при укладенні договору №411 від 27.09.2023 і під час його виконання сторони протиправно домовились про ціну товару з урахуванням суми ПДВ, позаяк відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання такого товару звільнені від оподаткування ПДВ. У зв'язку з наведеним, з бюджету сільської ради безпідставно витрачено грошові кошти в сумі 29 652,00 грн, які прокурор просить стягнути до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 червня 2025 року у справі № 914/271/25 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним пункт 3.1. договору № 411 від 27.09.2023, укладеного між Веренчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ТОВ “НВКП “Спаринг-Віст» в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору. Стягнуто з ТОВ “НВКП “Спаринг-Віст» до бюджету Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області грошові кошти у сумі 29 652,00 грн. Стягнуто з ТОВ “НВКП “Спаринг-Віст» на користь Чернівецької обласної прокуратури 6 056,00 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що на договір про закупівлю розповсюджується дія підп. 5 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціально визначеного товару, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь військової частини, яка є фактичним кінцевим отримувачем цього товару, тому включення до ціни договору ПДВ суперечить положенням п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Оскільки в п. 3.1 договору сторони включили до ціни вказаного товару суму ПДВ у розмірі 29653,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним п. 3.1 договору в частині неправомірного включення ПДВ до вартості товару в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, та для задоволення позову прокурора в цій частині. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 653,00 грн, суд, посилаючись на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, вказав на те, що сума податку на додану вартість у розмірі 29 653,00 грн була отримана відповідачем за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження). Також суд першої інстанції зазначив, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави, тому прокурор правильно визначив Веренчанську сільську раду позивачем у даному спорі та звернувся з відповідним позовом з огляду на відсутність наміру ради на звернення до суду з позовом.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ “НВКП “Спаринг-Віст» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 у справі № 914/271/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові - відмовити.
Скаржник покликається на те, що обов'язковою підставою для застосування підп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та застосування нульової ставки ПДВ є вказівка у сертифікаті кінцевого споживача або в умовах договору є посилання на категорію суб'єктів, зазначених у підп. 5. На думку скаржника, судом не дано належної оцінки тому, що відповідно до п.1.3. договору мета використання товару: виробнича потреба замовника. Замовником згідно з договором є Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, яка не відноситься до категорії суб'єктів, зазначених у підп. 5 договору. Також скаржник вказує, що акт №2 приймання-передачі від 17.10.2023, рішення Веренчанської сільської ради №1947-35/2023 від 30.10.2023 «Про надання згоди на безоплатну передачу майна з комунальної власності Веренчанської сільської територіальної громади в державну власність військовій частині НОМЕР_1 »; рішення Веренчанської сільської ради XXVII сесії VII скликання №1725-27/2023 від 31.03.2023 «Про затвердження програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України…» - не є частиною договору. Підсумовуючи, скаржник зазначає, що ні в основному тексті договору, ні в додатках №1 та №2, ні у видатковій накладній від 28.09.2023 (підписаній обома сторонами договору) не вказано, що кінцевим отримувачем за договором є суб'єкти, зазначені у підп.5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. Також звертає увагу , що сертифікат кінцевого споживача на поставлений за договором товар не видавався взагалі в спірних відносинах.
Чернівецька окружна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу від 17.07.2025 заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що датою виникнення договірних зобов'язань є дата укладення договору - 27.09.2023, а датою його виконання є дата його поставки - 17.10.2023, тобто після набрання чинності змін, внесених до п. 32 п. 92 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вважає, що за таких обстави сторонами у договорі №427 від 06.10.2023 безпідставно включено до ціни товару - цифрової радіостанції Motorola DM4600e vhf з ліцензією AES - 4 шт, податок на додану вартість, чим порушено вищевказану норму і, як наслідок, завищено вартість товару на суму 29 652,00 грн. Щодо кінцевого отримувача, то прокурор покликається на те, що згідно з актом №2 приймання-передачі від 17.10.2023 цифрові радіостанції Motorola DM4600e vhf з ліцензією AES - 4 шт передано Військовій частині НОМЕР_1 на виконання «Програми забезпечення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 ». Звертає увагу на те, що у платіжній інструкції №3515 (внутрішній номер 298089703) від 02.10.2023, в графі «призначення платежу» зазначено: « 0118240 3110 За придбання цифрової радіостанції Motorola DM4600e vhf з ліцензією AES на виконання програми з підтримки Збройних сил України, згідно договору №411 від 27.09.2023 та накладної №У-00000169 від 28.09.2023 в тому числі ПДВ 29652,00 грн. Відтак, зазначає, що укладаючи спірний договір ТОВ «НВКП «Спаринг-Віст», сторони не могли не знати про мету укладення оскаржуваного правочину, при тому, що цифрові радіостанції Motorola DM4600e vhf з ліцензією AES у кількості 4 штук не є нагальною потребою у повсякденному житті Веренчанської сільської територіальної громади. Тому, на думку прокурора, сторони не були зобов'язані вказувати кінцевого отримувача товару - Військову частину НОМЕР_1 , оскільки зазначене майно сільська рада набуває у комунальну власність, яке у подальшому рішенням сесії ради безоплатно передається з комунальної власності до військової частини НОМЕР_1 . Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 у справі №914/271/25 залишити без змін.
В судове засідання 21.10.2025 з'явились прокурор та представник відповідача. Веренчанська сільська рада участі уповноваженого представника в судове засідання 21.10.2025 не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 23.09.2025 шляхом надіслання такої до електронного кабінету і така отримана ними 29.09.2025 19:28.
В судовому засіданні прокурор просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Чернівецькою окружною прокуратурою при вивченні інформації розміщеної на веб-порталі публічних закупівель “Prozorro» встановлено, що Веренчанською сільською радою (ідентифікатор закупівлі UА-2023-09-29-003252-а) 29.09.2023 оголошено закупівлю на придбання цифрових радіостанцій Motorola DM4600evhf з ліцензією AES (ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм) в кількості 4 штук, очікуваною вартістю 177 912,00 грн.
За результатами закупівлі між Веренчанською сільською радою та ТОВ “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг-Віст» 27.09.2023 укладено, договір про № 411 (а.с.24-25), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити цифрові радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору та додаток № 1 “Специфікація»).
Пунктом 1.3. договору встановлено, що мета використання товару: виробнича потреба замовника.
Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору і становить 148260,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 29652,00 грн, разом ціна договору становить 177912,00 грнз ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцять ) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Специфікацією до договору №411 від 27.09.2023 визначено, що товаром є цифрова радіостанції Motorola DM4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук. Загальна вартість товару становить 177 912,00 грн з ПДВ (а.с.26).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару: протягом строку дії договору.
Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.
Відповідно до пункту 1.1. додатку №2 до договору № 411 від 27.09.2023 датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.
28.09.2023 постачальником - ТОВ “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг-Віст» передано покупцю - Веренчанській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області товар, а саме: цифрові радіостанції Motorola DM 4600 evhf з ліцензією AES у кількості 4 штук (а.с.27).
02.10.2023 Веренчанською сільською радою оплачено ТОВ “Науково-виробниче комерційне підприємство “Спаринг-Віст» грошові кошти в загальній сумі 177 912,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 29 652,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3515 (внутрішній номер 298089703) від 02.10.2023 (а.с.28), в графі «призначення платежу» зазначено: “ 0118240 3110 за придбання цифрової радіостанції Motorola з ліцензією AES на виконання програми з підтримки Збройних сил України, згідно договору № 411 від 27.09.2023 та накладної №У-00000169 від 28.09.2023, в т.ч. ПДВ 29652,00 грн».
З матеріалів справи вбачається, що придбаний Веренчанською сільською радою товар за договором №411 від 27.09.2023 - цифрова радіостанція Motorola була передана військовій частині НОМЕР_1 на виконання “Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України…», затвердженої рішенням XXVII сесії VIII скликання “1728-27/2023 від 31.03.2023, що підтверджується актом №2 приймання-передачі від 17.10.2023 (а.с.35).
Листами від 25.10.2024 та від 27.11.2024 Чернівецькою окружною прокуратурою попередньо повідомлено Веренчанську сільську раду про виявлені порушення інтересів держави Веренчанську сільську раду (а.с.29-30).
Надаючи відповідь на лист прокуратури, Веренчанська сільська рад у своєму листі № 952 від 03.12.2024 зазначила, що органом місцевого самоврядування заходи з метою повернення сплачених коштів (ПДВ) у сумі 29 652,00 грн за договором №411 про закупівлю від 27.09.2023 не вживалися. (а.с.31).
Чернівецька окружна прокуратура листом від 23.12.2024 (а.с.49-50) повідомила Веренчанську сільську раду про те, що нею підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради до ТОВ «НВКП «Спарінг-Віст» про визнання недійсним договору №411 від 27.09.2023 в частині та стягнення 29652,00 грн ПДВ.
Отже, Чернівецька окружна прокуратура наведені обставини вбачає порушенням бюджетного законодавства внаслідок безпідставної сплати податку на додану вартість за рахунок бюджетних коштів, що не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду про визнання недійсним п.3.1. договору та стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми ПДВ в сумі 29 652,00 грн.
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Зі змісту з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Як зазначалося вище, листом від 27.11.2024 прокуратурою попередньо повідомлено Веренчанську сільську раду про виявлені порушення при укладенні договору про закупівлю цифрових електростанцій (а.с.29-30). З врахуванням того, що Веренчанська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, самостійно не вживала заходів щодо повернення сплачених коштів - ПДВ у сумі 29 652,00 грн (лист №952 від 03.12.2024), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради до ТОВ «НВКП «Спарінг-Віст» про визнання недійсним договору № 411 від 27.09.2023 в частині щодо включення податку на додатну вартість до загальної ціни договору та стягнення 29652,00 грн ПДВ
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у прокурора є належні підстави для представництва інтересів Веренчанської сільської ради, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правовідносини, як склалися у даній справі, пов'язані з використанням бюджетних коштів, тому правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади, яку представляє Веренчанська сільська рада.
Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону господарський суд повинен оцінювати на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно із статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Пунктом 1.1. договору №411 від 27.09.2023 встановлено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю цифрова радіостанція Motorola DM4600evhf з ліцензією AES, код 32230000-4 за ДК 021:2015 «Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним-пристроєм».
Згідно із п. 3.1. договору - сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 148 260,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 29 652,00 грн, разом ціна договору становить 177 912,00 грн. з ПДВ.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України
За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Отже, податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за умови, якщо: - товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX; - кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Тобто, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, кінцевими отримувачами, на що вірно звернув увагу скаржник.
Відповідний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 при застосуванні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у аналогічних правовідносинах.
Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.
Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).
Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).
Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора про те, що застосування нульової ставки ПДВ, передбаченої Постановою №178, можливе незалежно від того, чи є кінцевий отримувач стороною договору, оскільки відповідні доводи не відповідають приписам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, є необґрунтованим в даних правовідносинах.
Водночас матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. У п.1.3 договору метою використання товару визначено «виробнича потреба замовника».
Тобто, відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, та відповідно, про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Щодо покликання прокурора на акт приймання-передачі від 17.10.2023, підписаного між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , на платіжну інструкцію № 3515 від 02.10.2023 з призначення платежу: за придбання цифрової радіостанції Motorola з ліцензією AES на виконання програми з підготовки ЗСУкраїни, згідно договору №411 від 27.09.2023 та на видаткову накладну №У-00000169 від 28.09.2023, суд апеляційної інстанції зазначає , що вказані докази не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу.
Не заслуговують на увагу суду і твердження прокурора про те, що спірний товар закуповувався для забезпечення потреб територіальної оборони відповідно до Програми забезпечення проведення заходів щодо сприяння організації та виконання завдань Військової частини НОМЕР_1 та інших установ Збройних Сил України щодо розміщення на території Чернівецької області на 2023-2024 роки», затвердженої рішенням ХХVII сесії Веренчанської сільської ради VIIІ скликання від 31.03.2023 №1726-27/2023 (зі змінами), оскільки у договорі № 411 від 27.09.2023, укладеному між учасниками справи, відсутнє посилання на відповідну Програму.
Окрім того, тендерна документація, на підставі якої були проведені відкриті торги із закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2023-09-29-003252-a), також не містить посилань на вищевказану Програму або на те, що відповідний товар буде закуповуватись для Збройних Сил України.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що специфіка товару свідчить про те, що сільській раді, яка не відноситься до військових формувань, недоцільно було закуповувати для власних потреб цифрову радіостанцію Motorola з ліцензією AES, є лише припущенням суду першої інстанції.
Колегія судів наголошує, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
Отже, прокурором не доведено наявності сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб'єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.
Також колегія суддів зауважує, що позивач, як замовник відповідної закупівлі та суб'єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб'єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладанні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ та, відповідно, не витрачати бюджетні кошти на покриття суми ПДВ.
З врахуванням наведеного, оскільки в матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та не доведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 3.1. договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, від 28.08.2025 у справі №914/1555/24, від 18.09.2025 у справі №910/12975/24.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як зазначалося вище, оплата за товар згідно видаткової накладної №У-00000169 від 28.09.2023 у сумі 177912,00 у тому числі ПДВ - 29652,00 грн, здійснено позивачем на підставі договору № 411 від 27.09.2023.
Отже, оскільки прокурором не доведено правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, а тому у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 29652,00 за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З врахуваннями вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пп. “б», “в», п. 4 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених, у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ТОВ “Науково-виробничого комерційного підприємства “Спаринг-Віст» - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2025 у справі №914/271/25 скасувати та прийняти нове рішення.
3. В задоволенні позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати по розгляду справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.
5. Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Конституційна, буд. 69; ідентифікаційний код юридичної особи 02910120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Спаринг-Віст» (79026, Львівська область, м.Львів, вул. Володимира Великого, буд.33; ідентифікаційний код юридичної особи 19332064) - 7267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Місцевому господарському суду видати наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
8. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук