Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/10745/25
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/692/25
29 жовтня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток», подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2025 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №42024162330000016,
Оскаржуваною ухвалою Громадській організації /далі - ГО/ «Товариство «Восток» відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора /далі - ОГП/ щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/, оскільки: (1) реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення; (2) особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення; (3) викладені обставини у заяві не є повідомленням про вчинення злочину, та не містить будь-яких відомостей про вчинення відповідних злочинних дій безпосередньо саме депутатом Верховної Ради України /далі - ВР/ ОСОБА_6 і Південівським міським головою Одеської області ОСОБА_7 ; (4) оцінка дій посадових осіб Одеської обласної прокуратури не входить до меж судового розгляду в цьому провадженні (а. с. 14-17).
В апеляційній скарзі громадська організація просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати Офіс Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за її заявою від 08.10.2025, розпочати досудове розслідування та надати витяг з ЄРДР. Зазначає, що: (1) слідчий суддя не з'ясував обставини та мотиви, з яких ОГП дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, чим позбавив доступу до судового захисту; (2) висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та слідчий суддя проігнорував докази, наявні в матеріалах справи (а. с. 20, 22-23).
Представник і прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули. В апеляційній скарзі представник зазначив, що просить провести її розгляд за його відсутності (а. с. 20).
Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та його висновкам у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що КПК не регламентує повноваження слідчого судді у ситуації, коли має місце багаторазове (повторне) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб'єктів щодо невнесення відомостей до ЄРДР за різними по даті подання, але подібними за змістом заявами про одне й те саме кримінальне правопорушення, за наслідками чого (1) суд виносив рішення та (2) ці судові рішення набрали законної сили.
Водночас у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).
Тому, в разі надходження до суду повторної скарги на невнесення до ЄРДР відомостей про одне й те ж саме кримінальне правопорушення, питання щодо невнесення яких вже було предметом судового контролю з боку слідчого судді, суду належить її вирішити на підставі ч. 6 ст. 9 КПК, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та обов'язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).
Зокрема, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ (ст. 8 КПК).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява №28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» / Khristov v. Ukraine, заява №24465/04).
Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).
Захист від дублювання кримінального провадження є однією з конкретних гарантій, пов'язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні згідно зі ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.03.2006 щодо прийнятності заяви у справі «Братякін проти Росії» / Bratyakin v. Russia, заява №72776/01). Принцип правової визначеності також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях, що сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права (п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти» / Borg v. Malta, заява №37537/13).
Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39). Так, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли є необхідність забезпечити відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ) (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії» / Moreira Ferreira v. Portugal, заява №19867/12).
Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Як встановлено у ході вивчення матеріалів справи, ГО «Товариство «Восток» вже зверталась 11.11.2023 до ОГП та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР відомостей про можливе вчинення кримінальних правопорушень депутатом ВР ОСОБА_6 та Южненським (Південівським) міським головою Одеської області ОСОБА_7 , передбачених ст. ст. 191, 214, 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/. Зокрема, повідомляла, що вони шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділи чужим майном (1100 гаражами), яке не було їм ввірене та не перебувало в їх віданні, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 площею 12 га з 12.03.2015, а після поділу ділянок - 5122785800:01:001:0599 площею 8 га та 5122785800:01:001:0600 площею 4 га (а. с. 50).
В заяві від 08.10.2025 ГО «Товариство «Восток» вказує, що оскільки не виконані ухвали судів у справах №522/23263/23 від 12.03.2024 і №504/836/24 від 05.03.2024, якими зобов'язано посадових осіб Одеської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою представника ГО «Товариство «Восток» від 11.11.2023 і Доброславською окружною прокуратурою за заявою від 30.11.2023, то цим порушені приписи ст. ст. 214 , 216, 218 КПК. Тому громадська організація просить внести відомості до ЄРДР про вчинення депутатом ВР ОСОБА_6 і Південівським міським головою Одеської області ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191, 364 КК (а. с. 51). Як убачається зі скарги, яка стосується оскарження невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 08.10.2025, на думку ГО «Товариство «Восток», дані особи шляхом зловживання службовим становищем заволоділи чужим майном (1100 гаражами), яке не було їм ввірене та не перебувало в їх віданні, що знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 площею 12 га з 12.03.2015, а після поділу ділянок - 5122785800:01:001:0599 площею 8 га та 5122785800:01:001:0600 площею 4 га (а. с. 1-3).
Разом із тим, відповідно до витягу з ЄРДР ще 05.07.2024 було зареєстроване кримінальне провадження №42024162330000016, у зв'язку з тим, що 04.07.2024 надійшов рапорт прокурора Доброславської окружної прокуратури стосовно надходження до окружної прокуратури ухвали Одеського апеляційного суду про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою представника ГО «Товариство «Восток» ОСОБА_8 відносно зловживання службовим становищем посадовими особами Южненської міської ради під час передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5122785800:01:001:0599 площею 8 га та 5122785800:01:001:0600 площею 4 га. У витягу вказано, що дата надходження заяви - 11.11.2023, а правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 364 КК (а. с. 49).
Наведене переконує суд апеляційної інстанції, що станом на 08.10.2025 у кримінальному провадженні №42024162330000016 тривало та надалі продовжується розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, про яке йшлося в заявах ГО «Товариство «Восток», в тому числі від 11.11.2023 та 08.10.2025 (а. с. 49-51).
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що поданням чергової скарги до слідчого судді та подальшого оскарження його ухвали в апеляційному порядку ГО «Товариство «Восток» переслідує інші цілі, ніж внесення відомостей за її заявою до ЄРДР, адже такі відомості вже були внесені. Зокрема, розпочато кримінальне провадження Доброславською окружною прокуратурою на виконання ухвали Одеського апеляційного суду за тими ж фактами, про які заявник повторно просить внести відомості до ЄРДР. Тому дійсною метою подання скарги та апеляційної скарги є часткова зміна кваліфікації кримінального правопорушення із вказівкою не лише на ст. 364 КК, а й також на ст. 191 КК, і доповнення витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні посиланням на імена осіб, стосовно яких має, на думку громадської організації, проводитися розслідування, вищезгаданими депутатом ВР і міським головою.
Проте саме органи, які проводять досудове розслідування чи здійснюють процесуальне керівництво ним, самостійно визначають кваліфікацію та які дані щодо причетності осіб необхідно зазначати при внесенні відомостей до ЄРДР. Суд не може втручатися в дискреційні повноваження інших органів, змушуючи вносити всі ті відомості до ЄРДР, зокрема, й кваліфікацію, про які просить заявник. Адже слідчий та прокурор є незалежними від волі та впливу заявників і самі вирішують як саме кваліфікувати кримінальне правопорушення під час проведення розслідування у кримінальному провадженні та які саме особи можуть бути причетні до вчинення ймовірного кримінального правопорушення, у тому числі із можливим розширенням відповідного кола осіб.
У зв'язку із цим колегія суддів розцінює дії ГО «Товариство «Восток» як спробу позапроцесуального впливу заявника на посадових осіб органів прокуратури, що є неприйнятним у правовій державі.
Підміна оскарження часткової неправильності (на думку заявника) кваліфікації та переліку осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, скаргою на невнесення відомостей до ЄРДР суперечить загальним засадам кримінального провадження, які зазначені в п. п. 1, 2 17 ч. 1 ст. 7 КПК. Положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК щодо права на звернення зі скаргою до слідчого судді мають використовуватися з метою, для якої їх передбачив законодавець, і не можуть бути використані для інших цілей, які суперечать загальним засадам кримінального провадження.
Поруч з наведеним, ГО «Товариство «Восток» у заяві та скарзі вказує щодо невиконання ухвал слідчого судді, якими було задоволено її заяви від 11.11.2023 і від 30.11.2023. Проте порядок виконання судового рішення передбачено розділом VIII КПК, зокрема ст. 534, а відповідальність за його невиконання - ст. 382 КК. Заявник не просив внести відомості за ст. 382 КК, а тому скарга подана не згідно з ч. 1 ст. 303 КПК.
Колегія суддів вважає, що функцію судового контролю вже було здійснено Одеським апеляційним судом, за результатами чого внесені відомості до ЄРДР, а дії громадської організації щодо повторного подання тієї самої заяви 08.10.2025 із подальшим зверненням зі скаргою до слідчого судді є зловживанням правом на подання скарги в порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. У зв'язку із цим слідчий суддя повинен був припинити провадження за скаргою ГО «Товариство «Восток», залишивши її без розгляду по суті, а не приймати рішення про відмову в її задоволенні. Адже повторний розгляд питання, ініційованого заявником, щодо якого наявне остаточне судове рішення, суперечить правовій визначеності як складовій верховенства права.
Зважаючи на те, що наслідками залишення скарги без розгляду так само як і відмови у її задоволенні по суті є неможливість задоволення вимог особи, висловлених повторно, то у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Адже не може бути скасоване правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля принципу правового пуризму, тобто лише з формальних підстав (п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.07.2009 у справі «Сутяжник проти Росії» / Sutyazhnik v. Russia, заява №8269/02).
Ураховуючи наведене в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 115, 303, 304, 369, 370, 375, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4