Справа № 761/38743/25
Провадження № 1-кс/761/25043/2025
16 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що 09.09.2025 ОСОБА_4 звернувся до вказаного органу досудового розслідування з заявою про вчинення слідчою Бучанського РУП ГУНП у Київській області ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367, 368 КК України, оскільки остання неналежним чином здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 113 800 010 46 від 09.10.2024, що, на думку заявника, свідчить про отримання слідчою неправомірної вигоди та вчинення службової недбалості.
Однак на день звернення зі скаргою до слідчого судді відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР не внесені, що на думку заявника, свідчить про бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР у м. Києві.
У зв'язку з цим адвокат ОСОБА_3 просив зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення відповідно до заяви ОСОБА_4 та розпочати розслідування.
У судове засідання з розгляду скарги заявник не прибув, просив розгляд скарги здійснювати у його відсутність.
Враховуючи обмежені законом строки вирішення скарг зазначеної категорії, наявність документів, що дозволяють встановити необхідні обставини, слідчий суддя вважав за можливе провести розгляд скарги без участі заявника.
Представник ТУ ДБР у м. Києві до суду також не з'явився, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК фіксація за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу, долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 1 КК України завданням зазначеного нормативно-правового акту є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Завданнями кримінального провадження у силу ст. 2 КПК є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання наведеного завдання і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян до кримінального процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затв. наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, тобто обставини, що є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення.
До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Наведений висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17.06.2020, відповідно до якого встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Також, відповідно до практики Касаційного кримінального суду, якщо не було події кримінального правопорушення або у діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Таким чином, зазначений обов'язок слідчого не є абсолютним, оскільки наведені вище положення Закону покладають на слідчого обов'язок внести до Реєстру відомості про вчинене кримінальне правопорушення, тобто передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Сукупність вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що до ЄРДР мають вноситися лише ті заяви чи повідомлення, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, не є виправданим здійснення досудового розслідування у тих випадках, коли безпосередньо з самої заяви не вбачається наявність хоча би загальних ознак кримінального правопорушення.
Як встановлено вище, заява ОСОБА_4 від 09.09.2025 містила повідомлення про вчинення слідчою Бучанського РУП ГУНП у Київській області ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 367, 368 КК України.
Обґрунтовуючи свою заяву, заявник зазначив, що суттю кримінальних правопорушень, за якими він просить внести відомості до ЄРДР, є неналежне виконання службових обов'язків слідчою ОСОБА_5 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 113 800 010 46 від 09.10.2024, тобто службова недбалість, що, на думку заявника, є наслідком отримання нею неправомірної вигоди.
Отже, заявник ОСОБА_4 , будучи фактично невдоволеним результатами роботи слідчої органу досудового розслідування, вважаючи, що слідча Бучанського РУП ГУНП у Київській області зловживає службовим становищем, та маючи за мету оскаржити бездіяльність останньої звернувся до ТУ ДБР у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, не скориставшись при цьому механізмом судового контролю, обов'язок здійснення якого покладається на слідчого суддю.
Що стосується доводів щодо отримання слідчою неправомірної вигоди, заява ОСОБА_4 не містить фактичних даних, які б підтверджували, що заявником подано повідомлення про злочин, яке відповідає критеріям конкретної події злочину. Зокрема, відсутні достатні відомості про час, місце, спосіб або інші обставини вчинення злочину, як це передбачено ст. 11 КК України, що визначає злочин як суспільно небезпечне винне діяння (дію чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності у заяві ОСОБА_4 достатніх даних, які б свідчили, що вчинені кримінальні правопорушення.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у цьому випадку ТУ ДБР у м. Києві не допущено бездіяльності, тому підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 214, 303, 304, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 09.09.2025 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1