Справа № 761/37971/25
Провадження № 1-кс/761/24612/2025
13 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 007 52 від 21.08.2024,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна звернувся ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 у справі № 761/28152/25 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 007 52 від 21.08.2024, накладений арешт на майно, вилучене 25.06.2025 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 , а саме: мобільні телефони - 50 шт.; банківські картки - 98 шт.; sim-карти; ноутбук «Macbook Pro», modelA1302, серія CO2PR20GFVH6, з зарядним пристроєм; документи (виписки, розписки, чеки, нотатки тощо).
Однак власник майна вважав арешт незаконним та необґрунтованим, оскільки, на його переконання, відсутні докази, які б підтверджували використання вилученого майна у вчиненні кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах кримінального провадження. Крім того, з дня вилучення майна минув значний строк, внаслідок чого, на думку заявника, безпідставно обмежуються його права на володіння майном і порушується принцип пропорційності втручання у право власності.
У судовому засіданні власник майна наполягав на скасуванні арешту з підстав, які наведені у поданому ним клопотанні.
Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, необхідність у збереженні арешту не відпала.
Слідчий суддя, заслухавши думки сторін, дослідивши наявні документи, дійшов висновку про таке.
Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 007 52 від 21.08.2024 за ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора у вищезазначеному кримінальному провадженні, накладений арешт на майно, вилучене 25.06.2025 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 (справа № 761/28152/25).
Слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на доводи заявника щодо наявних, на його думку, порушень під час винесення ухвали про накладення арешту майна, та зазначити, що відповідно до ст. 26 КПК слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень КПК.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити, що оцінка законності судового рішення слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 у справі № 761/28152/25 не входить до повноважень слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, а може бути здійснена виключно Київським апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги на таке рішення у встановленому законом порядку, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК, якою передбачено, що інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно компетенцією суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання існували достатні підстави для висновку, що вилучене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказами злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу.
Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вищезазначений мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК, та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.
При цьому варто нагадати, що відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК обов'язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, перевіривши надані докази, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності ОСОБА_3 відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.
Керуючись ст. 22, 174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 007 52 від 21.08.2024, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 у справі № 761/28152/25, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1