Справа № 758/2645/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
20 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О. О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 489137-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до укладеного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківську картку, номер якої був вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Сторонами також було визначено, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, не сплачуючи кошти на виконання умов договору, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість перед відповідачем у загальному розмірі 39 743,95 грн., з яких: 9 884,71 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 28 799,89 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1 059,35 грн. - сума прострочених платежів за комісією. Із урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути вказаний розмір заборгованості з відповідача, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 05.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою надіслав клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, вказавши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 489137-КС-001 про надання кредиту, який був підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», а саме шляхом надіслання на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений позичальником в своїй анкеті в особистому кабінеті, через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора UA-6851, який боржником було введено/відправлено.
На виконання умов договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було надано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., шляхом їх перерахування на її банківську картку за № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
За умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування.
Згідно з п. п. 2.3, 2.5 п. 2 договору строк на який надається кредит - 24 тижні; комісія за надання кредиту 1 500,00 грн.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.20.2020 у справі № 561/77/19 за схожих обставин.
Аналізуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 489137-КС-001 від 07.02.2024 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Разом із цим, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач допустила порушення умов договору, не сплачуючи передбачені договором кошти, у зв'язку з чим станом на 08.02.2025 у неї утворилась заборгованість у загальному розмірі 39 743,95 грн., з яких: 9 884,71 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 28 799,89 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1 059,35 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості, розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 .
Так, із виписки за договором вбачається, що відповідач користувалась наданими позивачем кредитними коштами та частково вносила кошти на банківський рахунок.
Наведене свідчить про те, що відповідачем допущено свідоме порушення зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.
При цьому суд також приймає до уваги, що відповідачем не подано жодних доказів на спростування наведених вище обставин, у тому числі щодо розміру заборгованості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши надані відомості щодо заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням кредитного договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами та комісією за надання кредиту вчасно не повернула, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми заборгованості, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком, довідкою про стан заборгованості та відповідачем не спростовано, а саме заборгованості у загальному розмірі 39 743,95 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 489137-КС-001 від 07.02.2024 в розмірі 39 743,95 грн., з яких: 9 884,71 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 28 799,89 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 1 059,35 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. О. Ковбасюк