печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47766/25-к
15 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023113330000037 від 24.07.2023, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , її представник - адвокат ОСОБА_5
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у якому останній просить накласти арешт із забороною відчуження, користування та розпорядження на грошові кошти в сумі 22 000 дол. США, вилучені 30.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначені грошові кошти є речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 від 30.09.2025, оскільки вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягають арешту.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підстав підтримав та просив задовольнити.
Особа, за місцем проживання якої вилученого майно - ОСОБА_4 , її представник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували, зазначаючи, що вказані грошові кошти належать її дорослому сину, у квартирі якого вона тимчасово проживає. Жодного відношення до обставин даного кримінального провадження вилучені у ОСОБА_4 не має. Дозволу на вилучення цих грошових коштів, про арешт яких просить прокурор ухвалою суду надано не було. За такого, просили у задоволенні клопотання відмовити, а вилучені грошові кошти повернути.
Оцінивши аргументи учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, письмові заперечення представника, дослідивши в нарадчій кімнаті долучені до клопотання прокурора та письмових заперечень представника документи, приходжу до наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000037, у якому 30.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини зловживання своїми службовими повноваженнями особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
30.09.2025 у період часу з 07 год. 51 хв. до 10 год. 58 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 від 30.09.2025 зазначені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор задля досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою забезпечення збереження речових доказів зазначає, що виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України, і що вказані грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 , здобуті в результаті вчинення злочину та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Заперечення представника ОСОБА_4 у тій частині, що дозволу на вилучення грошових коштів, про арешт яких просить прокурор ухвалою суду не було надано, слідчий суддя відхиляє, оскільки ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Обмежень щодо права слідчого вилучати лише ті речі, які зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, дана норма права не містить, а тому підстави вважати, що слідчим було порушено порядок проведення тимчасового вилучення майна, відсутні.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Ураховуючи наведені мотиви і положення закону, підстав для вжиття, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України заборон відчуження, користування та розпорядження зазначеними грошовими коштами, які на час тимчасового вилучення перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає, тому клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти в сумі 22 000 дол. США, вилучені 30.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У іншій частині вимог клопотання прокурора відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8