Справа №:755/16377/25
Провадження №: 2/755/12166/25
"28" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 12 липня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який в подальшому розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року. Сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час спільний син сторін ОСОБА_4 проживає разом з позивачем та повністю перебуває на її утриманні, а відповідач в свою чергу постійної участі у вихованні та утриманні дитини не бере, регулярної матеріальної допомоги не надає. Доходу позивача, з урахуванням підвищення цін на продукти, речі та ліки, не вистачає для забезпечення сину належних умов для життя та розвитку.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.
В судовому засідання 28 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та зазначила, що матеріальна допомога, яку надає відповідач на утримання сина ОСОБА_4 , є недостатньою та нерегулярною, а тому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти саме в судовому порядку для подальшого звернення до виконавчої служби.
В судовому засіданні 28 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги фактично визнав, щодо стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не заперечував. Додатково відповідач зазначив, що неодноразово пропонував позивачу відкрити картковий рахунок в банку на ім'я сина, щоб надсилати кошти на карту сина та щоб останній міг безпосередньо самостійно користуватись грошима, оскільки у відповідача є сумніви щодо цільового використання позивачем коштів саме на сина, а не на свої особисті потреби.
Сторони правом подання заяв по суті не скористались.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1130, у ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 липня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, за актовим записом № 483 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на « ОСОБА_6 ».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 755/11914/24).
Згідно Витягу з реєстру Київської територіальної громади від 20 серпня 2025 року
№ 2025/011920783, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою зареєстрована також позивач ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру Київської територіальної громади від 20 серпня 2025 року № 2025/011921099.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач є працездатним, інших дітей не має, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб також не має, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено. Крім того, відповідач фактично не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на сина ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі
1/4 частини заробітку (доходу) відповідача відповідає інтересам дитини і не порушує права кожної із сторін. Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 22 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 180-185, 191 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263 -265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 28 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова