Справа № 760/19558/25
про залишення позовної заяви без руху
"29" вересня 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши матеріали позовної заяви Колективного підприємства «Лівобережний» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Колективного підприємства «Лівобережний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За змістом позовних вимог позивач просить суд ухвалити рішення, яким:
«Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь КОЛЕКТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» (ЄДРПОУ : 19034467) грошові кошти у розмірі 226213,97 грн., суму відшкодування витрат по оплаті ставки судового збору у розмірі 2714,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.»
24.07.2025 ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
09.09.2025 позовна заява передана у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вивчивши позовну заяву з додатками, встановлено, що вона не відповідає вимогам встановленим ЦПК України з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
По даній справі позивач звернувся за захистом, на його думку, порушеного його права, як орендаря земельної ділянки, з приводу невиконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань щодо переоформлення договору користування землею або щодо компенсації витрат, які несе КП «Лівобережний» зі сплати орендної плати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого, посилається те, що 20.03.2001 між Колективним підприємством «Лівобережний» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.1999 № 167/669 (п. 1), передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельні ділянки, місце розташування яких: АДРЕСА_1 , зокрема, ділянку для експлуатації та обслуговування павільйонів пункту прийому склотари, площею 0,0423 га.
Разом з тим, самого рішення Київської міської ради від 23.12.1999 № 167/669, яке стало підставою для укладання договору оренди земельної ділянки від 20.03.2001, позивач не надає, що підлягає усуненню.
Також у позовній заяві позивач, посилаючись на Договір купівлі-продажу від 17.09.2015 року, укладений між КП «Лівобережний» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), стверджує, що Фурманець прийняв у власність будівлю, пункт прийому склотари (літера В) за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає договір купівлі-продажу.
З відомостей наявних у Договорі оренди земельної ділянки вбачається, що загальна площа пункту прийому склотари, складає 0,0423 кв.м., у той же час предметом договору купівлі-продажу від 17.09.2015 є будівля, пункт прийому склотари (літера «В») зі значно більшою площею, а саме - 297,3 кв.м.
Зі змісту поданих разом із позовною заявою документів вбачається, що власником земельної ділянки, на якій зі слів позивача, споруджено пункт прийому склотари (літера «В») площею 297,3 кв.м, територіальна громада міста Києва.
Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави, що визначено у статті 14 Конституції України.
За статтями 13, 14 Конституції України, статтею 324 Цивільного кодексу України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України Київській міській раді надані повноваження у галузі земельних відносин. Перелік конкретних повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах «а" - «л" статті 9 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України, частин першої - другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Разом з тим, позивачем не додано до позовної заяви доказів отримання ним дозволу від Київської міської ради на спорудження на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада міста Києва, пункту прийому склотари (літера «В») площею 297,3 кв.м.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
За ч. ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.
Окрім того, відповідно до абз. 2 п. 77 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
З відомостей наявних у Договорі оренди земельної ділянки вбачається, що загальна площа пункту прийому склотари, складає 0,0423 кв.м., у той же час предметом договору купівлі-продажу від 17.09.2015 є будівля, пункт прийому склотари (літера «В») зі значно більшою площею, а саме - 297,3 кв.м.
Проте, довідку про технічні показники об'єкта та технічний паспорт, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 716504180000), позивачем не надано.
Суд звертає увагу, що державна реєстрація права власності, у зв'язку із суттєвою зміною технічних характеристик (у результаті реконструкції) об'єкта нерухомого майна, проводиться за наявності документа про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Водночас, згідно матеріалів справи позивачем не подано доказу, який відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Також до позовної заяви не додано відомостей про присвоєння такому об'єкту адреси.
Суддя звертає увагу, що згідно положень статей 13, 14 Конституції України, статтею 324 Цивільного кодексу України, статті 80 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у даній справі може було вирішено спір між сторонами щодо правочину (договір оренди), однією із сторін якого є територіальна громада міста Києва, як суб'єкт права власності на землі комунальної власності міста Києва, та яка реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, в даному випадку - Київську міську раду. Разом з тим, Київська міська рада не залучена до участі у розв'язанні даного спору.
Отже, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд звертає увагу, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Київської міської ради щодо повноважень у сфері земельних відносин, зокрема передачі у майбутньому земельні ділянки комунальної власності у власність громадян чи юридичних осіб.
Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність, зважаючи на наведені вище недоліки позовної заяви, визначені судом у даній ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Колективного підприємства «Лівобережний» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж три дні з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: