Справа №:521/1591/25
Провадження №: 2/755/7746/25
"28" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -
28 січня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 24 червня 2021 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення моральної шкоди задовольнив частково.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00013842 від 19.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ: 35571472).
Визнав недійсним договір фінансового лізингу від 31 травня 2017 року № 00013935, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 482 941,46 грн.
Застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 487 855,00 грн.
Стягнув з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн.
Стягнув з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 9 747,96 грн.
Позивач вказує, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року у справі № 521/19301/20 є чинним, ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у зупиненні виконання вищевказаного рішення було відмовлено.
Позивач вказує, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року у справі № 521/19301/20 відповідач не виконав, грошові кошти у розмірі 970 796,46 грн не повернув.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на свою користь 138 188,09 грн інфляціних втрат та 39 576,58 грн три відсотки річних які розраховані позивачем станом на 27 січня 2025 року.
На підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 06 лютого 2025 року справу передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у відповіді на відзив.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа № 521/19301/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення моральної шкоди.
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 24 червня 2021 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення моральної шкоди задовольнив частково.
Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00013842 від 19.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ: 35571472).
Визнав недійсним договір фінансового лізингу від 31 травня 2017 року № 00013935, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 482 941,46 грн.
Застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 487 855,00 грн.
Стягнув з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн.
Стягнув з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 9 747,96 грн.
Доказів виконання вказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Згідно розрахунку інфляційного нарахування та 3 % річних за період з 19 вересня 2023 року до 27 січня 2025 року розмір 3% річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 970 796,46 грн становит 39 576,58 грн, інфляційні збитки за вказаний період становлять 138 188,09 грн.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть визначатися у рішенні суду. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі № 640/13147/19 (провадження № 61-5647св24) зазначено, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Верховний Суд вже звертав увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 26 лютого 2025 року у справі №757/7506/21-ц (провадження 61-5954св24) Верховний Суд дійшов наступних висновків: "отже, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за весь час прострочення виконання зобов'язання, а саме з 28 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2020 року».
У цій постанові Верховний Суд встановив, що грошові кошти, які стягнені судовими рішенням у справі № 201/2727/16, надійшли на рахунок позивача 28 жовтня 2020 року.
Також колегія суддів звернула увагу на те, що зобов'язання вважається виконаним належним чином із часу зарахування коштів на рахунки стягувача, а не списання (перерахування) із кореспондентського рахунку банку.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18).\
У постанові Великої Плати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що: «положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду».
Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, провадження № 14-91цс22).
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/3530/20, провадження № 61-18137св23).
У даній справі:
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 24 червня 2021 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення моральної шкоди задовольнив частково, зокрема:
застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 482 941,46 грн.
застосував наслідки недійсного правочину, повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 487 855,00 грн.
доказів належного виконання вищевказаного рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Однак, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд постановою від 09 квітня 2025 року у справі № 521/19301/20 (провадження № 61-4489св23) касаційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" задовольнив частково.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 24 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що право ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» 3 % річних та інфляційних збитків відсутнє, оскільки рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2023 року яким позов ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення моральної шкоди задоволено частково, скасоване постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року, тому рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року не породжує жодних правових наслідків для ТОВ «Порше Лізинг Україна», в тому числі і повернення грошових коштів, з моменту його ухвалення.
Відповідно до статті 141 ЦК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т П. Тичини, буд. 1в, ЄДРПОУ: 35571472).