Справа № 690/406/25
Провадження № 2/690/258/25
(заочне)
23 жовтня 2025 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулася до суду з даним цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони на даний час перебувають у шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з яким проживає неповнолітній син сторін не має можливості самостійно забезпечити йому належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, тож вважає за доцільне просити стягнути з відповідача аліменти на утримання їх сина в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу).
Ухвалою від 03.07.2025 року відкрито провадження в справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз'яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву за змістом якої підтримує заявлені позовні вимоги, просить розгляд справи провести за її відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі.
Відповідач, будучи належним чином обізнаним про те, що розгляд даної справи здійснюється Багачевським міським судом Черкаської області, що підтверджується матеріалами справи, звернувся до суду з заявою про надання йому часу подати заперечення на позовну заяву, однак у подальшому відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання неодноразово не з'явився, поважність причин неявки не повідомив, заяв від його імені про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань до суду не надходило.
На підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на вказане, судом 23.10.2025 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи в заочному порядку.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини справи.
Судом встановлено, що сторони з 14.02.2023 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Ватутінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 10, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14.02.2023 року серії НОМЕР_1 .
Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 08.09.2017 року Ватутінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Факт перебування спільної дитини сторін на утриманні позивача відповідачем не заперечувався, а тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню, оскільки не викликає обґрунтованого сумніву щодо її достовірності.
Днем подачі даної позовної заяви до суду є 30.06.2025 року, що підтверджується відміткою канцелярії Багачевського міського суду Черкаської області.
Станом на день розгляду справи ОСОБА_3 виповнилося 7 років.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу № 7 до неї, Конвенцією ООН про права дитини, а також Декларацією прав дитини.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до змісту ст. 26 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов'язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Принцип № 4 Декларації прав дитини зазначає, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток, з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно з ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 1 ст. 157 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Положеннями ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» законодавець установлюючи прожитковий мінімум на місяць для дітей відповідного віку розділяє їх лише на 2 групи - віком до 6 років та віком від 6 до 18 років. З 01.01.2025 року прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років встановлено в розмірі 3 196 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно.
Враховуючи встановлені обставини справи в суду відсутні сумніви щодо того, що відповідач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем.
Крім того, відповідачем також не надано суду доказів щодо наявності обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, зокрема відомостей щодо його матеріального стану, наявності в нього інших дітей, непрацездатних батьків, незадовільного стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи встановлені обставини, в тому числі наявність обов'язку в ОСОБА_2 утримувати неповнолітнього ОСОБА_3 , який є його дитиною, що відповідачем не оспорюється, в сукупності з тим, що відповідачем не надано відзив на позов, що суд оцінює як відсутність заперечень щодо обставин, вказаних позивачем у позовній заяві, а також доказів як на підтвердження наявності домовленості з позивачем щодо форми та способу утримання її спільного неповнолітнього сина, так і щодо наявності інших обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, присудивши аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, які слід стягувати з нього на користь позивача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме - з 30.06.2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вказане відповідає вимогам національного законодавства, не суперечить охоронюваним законом інтересам сторін та їх спільної дитини.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі в справах про стягнення аліментів.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., від сплати якого звільнена позивач при подачі позову, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від його сплати, судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 280-283, 354-355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Присудити аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме - 30.06.2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у дохід держави в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в стягненні аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Багачевським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено в день його складення, має право; на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 02.03.2023 року територіальним підрозділом Державної міграційної служби України № 7117, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 06.03.2025 року територіальним підрозділом Державної міграційної служби України № 7117, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Суддя Линдюк В.С.