Справа № 565/1513/25
Провадження № 2/565/552/25
(з а о ч н е)
24 жовтня 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області
під головуванням суддіДемчини Т.Ю.
з участю секретаря судового засіданняАлексейчик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 48831,30 грн. заборгованості за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, укладеним ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»), а також судових витрат, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, відповідач отримав кредит на умовах поворотності, строковості та платності. Однак позичальник ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору щодо своєчасності повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» утворилась заборгованість. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого первісний кредитор за реєстром № 165 від 21.12.2021 передав новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, укладеним ОСОБА_1 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (надалі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». За договором факторингу № 29/05/2025-Е від 29.05.2025 таке право вимоги перейшло від «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, у позові клопотав про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином у передбаченому ЦПК України порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, на підставі ст.280 ЦПК України, з урахуванням думки представника позивача, викладеної у позовній заяві, судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі. При цьому на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Підставами для такого висновку суду є наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 16 жовтня 2021 року укладено договір № 655828379, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11500,00 грн. строком на 30 днів терміном повернення до 15.11.2021, з можливістю пролонгації та збільшення кредитного ліміту, на умовах сплати процентів за користування кредитом за процентною ставкою 525,60 % річних, або 1,44 % на день, які нараховуються за весь час користування кредитом за кожен день, починаючи з першого дня надання суми кредиту та до закінчення строку, на який його надано, та зобов'язався повернути кредитні кошти у розмірі 11500,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 4968,00 грн. в кінці строку дії дисконтного періоду, тобто до 15.11.2021. У разі прострочення повернення коштів по закінченні дисконтного періоду, дисконтна процентна ставка (525,60 % річних, або 1,44 % на день) скасовується з дати надання кредиту та проценти за користування кредитом у такому разі перераховуються за процентною ставкою 722,7 % річних, або 1,98 % на день (п.1.9.3 договору).
Вказаний договір позики укладений шляхом попереднього заповнення ОСОБА_1 16.10.2021 заявки на отримання грошових коштів в кредит в особистому кабінеті споживача на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» http://moneyveo.ua з власноручним зазначенням у ній фінансового номеру телефону та номеру банківської картки, підписання тексту договору та Паспорту споживчого кредиту електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV75Q3Z, направленого на мобільний телефон позичальника, що відповідає положенням п.п.3.1,3.4, 3.5, 3.15, 3.16, 3.17 Правил надання грошових коштів позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції від 13.05.2021, які разом із заявкою та підписаними документами індивідуальної частини складають укладений між сторонами договір.
За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Укладення між фінансовою установою та боржником договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію", оскільки Банк, отримавши підписані документи, ідентифікував особу, отримавши відомості про її прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання та іншу персональну інформацію, зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис).
Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що договір про надання фінансового кредиту, підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є належним та допустимим доказом, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Як вбачається з Довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 28.02.2024 щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», акцепт позичальником ОСОБА_1 здійснено шляхом підписання ним договору одноразовим ідентифікатором MNV75Q3Z 16 жовтня 2021 року о 16:15:32 год. з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначеного ОСОБА_1 у попередньо поданій заявці на отримання грошових коштів, а о 16:16:14 год. того ж дня відбулось перерахування позичальнику обумовлених грошових коштів.
Їх перерахування підтверджується також платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 6510e616-4152-4f3a-96d9-d4b2d0a35205 від 16.10.2021, згідно з яким грошові кошти у розмірі 11500,00 грн. зараховано на платіжну картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , зазначену відповідачем у попередньо поданій заявці на отримання грошових коштів, призначення платежу: «Переказ коштів згідно договору № 655828379 від 16.10.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».
Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 655828379/23052025/Э від 23.05.2025, на виконання кредитного договору № 655828379 від 16.10.2021, укладеного з ОСОБА_1 , ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг - АТ «Комерційний Банк «Глобус» платіжної інструкції № 6510e616-4152-4f3a-96d9-d4b2d0a35205 від 16.10.2021, про перерахування на рахунок отримувача платіжних послуг ОСОБА_1 - АТ «Універсал Банк» для зарахування на транзитний рахунок НОМЕР_4 для перерахування отримувачу ОСОБА_1 (платіжна картка № 4441-11XX-XXXX-2460).
З письмової інформації АТ «Універсал Банк» від 28.07.2025 № БТ/Е-9479 вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , у період з 16.10.2021 по 21.10.2021 фінансовий номер телефону до вказаної картки з анкетних даних ОСОБА_1 встановлено з номером НОМЕР_1 . Згідно інформації АТ «Універсал Банк» від 29.07.2025 про рух грошових коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , 16 жовтня 2021 року о 16:15:36 на вказану платіжну картку зараховано грошові кошти у розмірі 11500,00 грн., які в подальшому використано клієнтом шляхом здійснення платежу в мережі Інтернет.
Таким чином, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису.
За умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, позичальник отримав кредит у розмірі 11500,00 грн. строком на 30 днів на умовах сплати процентів за користування кредитом у загальному розмірі 4968,00грн. (тобто за процентною ставкою 525,60 % річних, або 1,44 % на день, що виходячи з розміру кредитну складає 165,60 грн. на день), та зобов'язався повернути до 15 листопада 2021 року тіло кредиту в сумі 11500,00 грн., проценти за користування ним в сумі 4968,00 грн., а всього повернути ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16468,00 грн.
Разом з тим, згідно з умовами п.1.9.3 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 655828379 від 16.10.2021, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Отже, у такому разі сторони погодили, що загальні витрати за кредитом збільшуються, нараховані проценти підлягають перерахуванню за процентною ставкою 1,98 % в день. Таким чином, сторони договору погодили, що в такому разі за період з 16.10.2021 по 15.11.2021 протягом строку кредитування (30 днів) поверненню підлягають проценти: 11500 * 1,98 % * 30 днів = 6831,00 грн., а з урахуванням тіла кредиту у розмірі 11500,00 грн. поверненню підлягають грошові кошти у розмірі: 11500,00 грн. + 6831,00грн. = 18331,00 грн.
Як вбачається з поданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 допустив прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, не здійснив до 15.11.2021 жодного платежу. Разом з тим, зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що проценти нараховано позичальнику до 21.12.2021 включно, при цьому за період з 16.10.2021 по 15.11.2021 проценти нараховувались за ставкою 1,44 % на день, або 165,60 грн. на день, після чого 15.11.2021, у зв'язку з їх несплатою, зроблено перерахунок нарахованих процентів за ставкою 1,98 % в день, тобто за період з 16.10.2021 по 15.11.2021 нараховано процентів у загальному розмірі 6831,00 грн., однак з 16.11.2021 по 21.12.2021 включно продовжено нарахування процентів у розмірі 342,70 грн. в день, тобто за процентною ставкою 2,98 % в день. Таким чином, згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором станом на 21.10.2021 склала 30668,20 грн., у тому числі по поверненню тіла кредиту 11500,00 грн., по сплаті процентів 19168,20 грн.
Надаючи правову оцінку правомірності нарахування позичальнику ОСОБА_1 процентів за період після 15.11.2021, суд керується наступним.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Разом з тим, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч.2 ст.625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Доказів укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткових угод до договору № 655828379 від 16.10.2021 суду не надано та на такі обставини представник позивача у позовній заяві не посилається. Положення вказаного договору, які можна витлумачити таким чином, що у випадку неповернення кредиту та несплати процентів за користування ним у строк, обумовлений у договорі, проценти продовжують нараховуватись до повного виконання позичальником своїх зобов'язань у збільшеному розмірі, передбаченому вказаним договором, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, застосовані бути не можуть.
Суду не надано доказів на підтвердження пролонгації договору № 655828379 від 16.10.2021 у частині періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому п.1.8 договору, та надання позичальником згоди на продовження строків кредитування на таких умовах. Відтак, за встановлених судом обставин, наявність у вказаному договорі умов, що можуть бути витлумачені як умови про продовження строку його дії після настання строку виконання позичальником ОСОБА_1 грошових зобов'язань (15.11.2021) у разі їх невиконання, не впливає на узгоджений сторонами у п.п.1.3, 1.7 договору № 655828379 від 16.10.2021 строк кредитування та не змінює його. Натомість у Розділі 3 укладеного договору передбачено відповідальність позичальника у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором у виді неустойки.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Виходячи зі змісту вищезазначених норм, а також п.п.1.3, 1.7 договору № 655828379 від 16.10.2021, починаючи з 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 допустив прострочення виконання кожного грошового зобов'язання. А тому, виходячи з вищенаведеної правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, за період після прострочення боржника проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) стягненню не підлягають.
Відтак, суд вважає безпідставним нарахування позичальнику ОСОБА_1 за умовами договору № 655828379 від 16.10.2021 процентів за користування позикою за межами встановленого у цьому договорі строку кредитування (з 16.11.2021), та вважає правильним нарахування цих процентів у розмірі, встановленому вищезазначеним договором та за період узгодженого сторонами строку кредитування, тобто з 16.10.2021 по 15.11.2021. Одночасно суд враховує, що у зв'язку з простроченням виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, на підставі його п.1.9.3 проценти за користування кредитом підлягають перерахунку з 1,44 % на день до 1,98 % на день.
Отже, загальний визнаний судом обґрунтованим розмір боргу ОСОБА_1 за договором № 655828379 від 16.10.2021 станом на передання грошових вимог від первісного кредитора складав: 11500,00 грн. (тіло кредиту) + 6831,00 грн. (проценти) = 18331,00 грн.
Так як строк повернення кредитних коштів та сплати процентів на момент розгляду справи наступив, з огляду на положення ст.ст.526, 1054 ЦК України, вбачаються підстави для стягнення вищезазначеної заборгованості у розмірі, визнаному судом обґрунтованим.
Статтями 512-514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) відступає ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) за плату свої права вимоги до позичальників, у тому числі такі, що виникнуть в майбутньому. За умовами укладеного договору, первісний кредитор має право відступати новому кредитору свої права вимоги до позичальників на підставі відповідних реєстрів прав вимог, що є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з Витягу з реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за цим договором передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, номер запису в реєстрі 398, сума заборгованості позичальника за яким станом на 21.12.2021 становить 30668,20 грн., у тому числі заборгованість по поверненню основного боргу - 11500,00 грн., заборгованість по відсоткам - 19168,20 грн.
Судом встановлено також, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) відступив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактору) за плату свої права вимоги до позичальників. За умовами укладеного договору, первісний кредитор має право відступати новому кредитору свої права вимоги до позичальників на підставі відповідних реєстрів прав вимог, що є невід'ємною частиною цього договору, строк платежу за якими настав, а також прав вимог, що виникнуть в майбутньому.
Як вбачається з Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, за цим договором передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, номер запису в реєстрі 3749, сума заборгованості позичальника за яким станом на 23.02.2024 становить 48831,30 грн., у тому числі заборгованість по поверненню основного боргу - 11500,00 грн., заборгованість по відсоткам - 37331,30 грн.
Зі змісту вказаного Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024, а також розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, виконаного ТОВ «Таліон Плюс» станом на 23.02.2024, вбачається, що фактором продовжувались нараховуватись проценти за вказаним кредитним договором за період з 22.12.2021 по 12.02.2022 у розмірі по 342,70 грн. в день, або за процентною ставкою 2,98 % в день. Таке нарахування договірних процентів за межами строку кредитування суд вважає безпідставним, враховуючи зміст ч.1 ст.1048 ЦК України та виходячи з правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, що проаналізована вище.
В подальшому, як встановлено судом, 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» за плату права грошових вимог до позичальників за кредитними договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому.
Передання грошових вимог оформлене Реєстром боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, зі змісту Витягу з якого вбачається, що за цим договором передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, номер запису в реєстрі 4227, сума заборгованості позичальника за яким станом на 23.02.2024 становить 48831,30 грн., у тому числі заборгованість по поверненню основного боргу - 11500,00 грн., заборгованість по відсоткам - 37331,30 грн.
Таким чином, суд встановив, що за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, право вимоги у передбаченому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
Разом з тим, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом вказаної норми, дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутність законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Оскільки, як встановлено судом, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на момент передання права грошової вимоги за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором на користь фактора ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (відповідно до реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021) були наявні права кредитора у правовідносинах із ОСОБА_1 за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021 на суму неповернутих коштів у загальному розмірі 18331,00 грн. саме у такому обсязі права вимоги перейшли до нових кредиторів - ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК «Ейс».
Отже, розмір грошових вимог, правові підстави для стягнення яких із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» вбачає суд, складає 18331,00 грн. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду подано: договір №29/05-25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги, укладений між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», затверджений сторонами вказаного договору Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до договору № 29/05-25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги), Додаткову угоду № 25770507284 від 30.05.2025 до договору №29/05-25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги, відповідно до змісту якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором № 655828379 від 16.10.2021, укладеним із ОСОБА_1 , Акт від 05.06.2025 прийому-передачі наданих послуг зі складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовку запитів та клопотань щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , на загальну суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття Тараненком А.І. адвокатською діяльністю.
Суд враховує, що згідно з положеннями ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача, від якого клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, не надходило.
За таких обставин, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на підставі ст.141 ЦПК України слід присудити пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 909,36 грн. судового збору та 2627,76 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, а всього 3537,12 грн. понесених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 18331 (вісімнадцять тисяч триста тридцять одну) грн. 00 коп. кредитної заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені позивачем судові витрати у розмірі 3537 (три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 12 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складене 24 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина