Справа №551/413/25
"28" жовтня 2025 р. селище Шишаки
Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого-судді Рябченка В.В., при секретарі - Кирді Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області, цивільну справу за позовом ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - адвокат Пархомчук С.В. (позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідачка) заборгованості за кредитним договором а також понесені позивачем судові витрати.
Позивач мотивував свій позов тим, що 15.02.2020 року, відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАЙМЕР» було укладено кредитний договір №112990 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до укладеного договору позивальниця - відповідачка на умовах строковості, зворотності, платності отримала кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн., які були перераховані на реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 , яка належала позичальниці. Як зазначає позивач, відповідачка отримала та скористувалася кредитними коштами, але в подальшому не виконала умови кредитного договору стосовно їх повернення, в зв'язку з чим, в неї утворилася заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР», а оскільки позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з первісним кредитор 28.10.2021року, уклали договір факторингу №01-28/10/2021 на умовах якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №112990 від 15.02.2020 року, а відповідачка не виконує свого зобов'язання по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування ними у строки передбачені договором, то з наданого розрахунку позивача у відповідачки перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 9760,00 грн. яку позивач просить стягнути на його користь з відповідачки разом з понесеними ним судовими витратами (судовий збір) в сумі 2422,40 грн., а також 02.06.2025 року, представником позивача була направлено до суду заява про розподіл /відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в якій прохалося стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн., розгляд справи проводити без виклику сторін.
Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року, позовну заяву ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (але без виклику) сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, роз'яснено в даній ухвалі права та обов'язки сторін.
Сторонам належним чином направлено копію вищевказаної ухвали а відповідачці, крім ухвали, позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками до неї, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 34 та 37-40).
29.05.2025 року, від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначила, що Немишлянським ВП ГУНП в Харківській області за її заявою було порушено кримінальне провадження 12020220460000346 за ч. 1 ст. 190 КК України (дата внесення до ЄРДР 19.02.2020) про те, що 15.02.2020 року, невстановлена особа, шахрайським шляхом, видаючи себе за працівника компанії «Vadofone», перевипустила її сім-карту та оформила на її ім'я кредит, спричинивши збитки ОСОБА_2 (на даний час ОСОБА_1 ), у своєму відзиві відповідачка ОСОБА_1 заперечує наявність договірних відносин з ТОВ «ЗАЙМЕР», позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
02.06.2025 року, до початку розгляду справи, від представника відповідачки - адвоката Колісника А.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з укладанням договору про надання адвокатської допомоги необхідністю участі в справі адвоката та необхідності ознайомлення з матеріалами справи.
Розглянувши вищевказані клопотання та заяви сторін, враховуючи вимоги п. 4,5 ч. 3 ст. 274 ЦПК України беручи до уваги складність справи, обсяг та характер доказів які наведені сторонами, суд дійшов до висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до вимог частини 4, 6 статті 277 ЦПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається, а розгляд справи розпочинається з підготовчого судового засідання.
24.09.2025 року. в ході розгляду справи по суті для всебічного та об'єктивного її розгляду, належного з'ясування обставин спору виникла необхідність про витребування письмових доказів які містять банківську таємницю, в результаті чого було винесено Ухвалу про витребування доказів, яку для виконання направлено до АТ КБ «Приват Банк».
21.10.2025 року, від АТ КБ «Приват Банк» надійшла запитувана інформація стосовно рахунків ОСОБА_1 .
В судове засідання будучи належним чином повідомленими позивач, відповідачка, та їхні представники не з'явилися, раніше заявляли клопотання про розгляд справи без їх участі, в зв'язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Крім того, за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суд звертає увагу, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов'язань (Постанова КГС ВС від 22.08.2024 у справі № 916/735/23).
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23) міститься висновок, «що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором».
Так, розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не може вважатися первинним документом, який підтверджує отримання Відповідачем кредиту, користування ним та і взагалі укладення договору, адже цей документ створений самим Позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Крім того, Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав виписку з особового рахунка за кредитним договором №112990, однак вказаний документ підписаний самим позивачем, який не був стороною кредитного договору та фактично кредитні кошти відповідачу не видавав.
Також, позивач зазначає, що на виконання вимог п. 2.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів та на підтвердження виконання Товариством п. 2.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 25.02.2025, відповідно до якої 2020-02-15 17:12:04 на картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, на думку позивача, є доказом видачі кредитних коштів, з чим суд не може погодитися виходячи з наступного.
Згідно інформаційної довідки наданої на вимогу суду АТ КБ «Приват Банк» стосовно рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в Банку на її ім'я картку за № НОМЕР_1 не емітовано, зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом.
Слід зазначити, що Інформаційна довідка від 25.02.2025 року, що видана ТОВ «Платежі Онлайн», не містить інформації кому і на якій підставі вона видана, не містить даних повного номера платіжної картки, прізвища ім'я та по батькові власника банківської картки та не підтверджує факту перерахування грошових коштів саме ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Отже позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором а також доказів, що платіжна картка № № НОМЕР_1 на яку перераховані кошти належить відповідачці .
Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за договором надання грошових коштів у позику, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Слід зауважити, що в силу п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», до якого за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, не надав належних та допустимих доказів, первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту укладення договору споживачем із відповідним ідентифікатором підпису особи, а, отже і дійсності кредитних відносин, розрахунку заборгованості відповідача перед первісним кредитором, здійснення нарахувань по вказаному кредитному Договору.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.07.2021 в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 в справі 857/7/22).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування ним кредитними коштами, проведення споживачем оплати (за наявності платежів) на погашення кредитної заборгованості, а також правильності проведеного позивачем розрахунку боргу, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки в задоволені позову відмовлено, то відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області В. В. Рябченко