Справа № 548/2419/25
Провадження №1-і/548/1/25
28.10.2025 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол клопотання прокурора Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України,
у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
27.10.2025 до канцелярії суду від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк тримання під вартою якого закінчується 30.11.2025.
Положеннями частини п'ятої пункту 20-5 Перехідних положень КПК України передбачено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді ОСОБА_6 клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою передане на розгляд судді ОСОБА_7 .
28.10.2025 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він брав участь у під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні як слідчий суддя.
Ухвалою Хорольського районного суду від 28.10.2025 задоволено клопотання прокурора про відвід судді ОСОБА_7 , справу передано до канцелярії суду для визначення іншого складу суду.
Згідно із протоколом авторозподілу справи від 28.10.2025 її передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачного ОСОБА_8 , у обґрунтування якого вказала, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому розуміючи невідворотність покарання, яке йому загрожує, може свідомо уникати відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Окрім того, він офіційно неодружений, не має утриманців, непрацевлаштований, не має постійного місця проживання, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків. Впродовж 2021-2022 років неодноразово обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за статтею 126-1, частини другої статті 125, частини першої статті 185 КК України, провадження у яких були закриті судом за нереабілітуючими підставами, що свідчить про схильність до вчинення обвинуваченим умисних кримінальних правопорушень проти власності та насильницького характеру проти життя та здоров'я особи. Окрім того, ризик, передбачений пунктом другим частини першої статті 177 КПК України продовжує існувати, так як свідки є знайомими обвинуваченого, тривалий час були поєднані із ним спільним побутом, надали викривальні показання під час досудового розслідування. Також, свідок ОСОБА_9 у показах, наданих у судовому засіданні 11.06.2025, висловив побоювання за своє життя зі сторони обвинуваченого. Враховуючи наведені обставини, на переконання сторони обвинувачення, ризики, передбачені пунктами 1-4 частини першої статті 177 КПК України, не зменшились, продовжують існувати, а тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є найбільш відповідним виправданим та обгрунтованим запобіжним заходом, а більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутнє належне обґрунтування існування реальних ризиків, передбачених відповідними пунктами статті 177 КПК для продовження тримання під вартою, відсутні у матеріалах справи докази вини ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 не визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення, наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення він не має; усі свідки були допитані на досудовому розслідуванні, частина з них - у судовому засіданні; речові докази вилучені та перебувають під арештом.
Захисник прохала змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній цілодобовий арешт за адресою: АДРЕСА_1 з покладанням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України. Це дозволить йому працевлаштуватися та отримувати дохід аби утримувати дитину та матір похилого віку.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечила щодо можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який, обґрунтовуючи це тим, що працевлаштування неможливе в умовах цілодобового домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилась, у матеріалах справи мається заява останньої про розгляд справиза її відсутності.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд доходить висновку про таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 331 КПК України за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 03.09.2025 щодо ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб до 30.11.2025 включно.
У клопотанні про продовження строку дії цього запобіжного заходу прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом першим, другим, третім, четвертим частини першої статті 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, є особою раніше несудимою, неодружений, доказів, що має на утриманні неповнолітню дитину суду не надано, не має постійного місця проживання, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків. Отже, наразі продовжує існувати ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України.
У разі зміни запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння, чи висловлювання погроз з метою схилити останніх змінити свої покази на його користь чи відмовитися їх давати, зважаючи на те, що свідки є знайомі обвинуваченого, вели з ним спільний побут, і саме вони повідомили про вчинення ОСОБА_4 злочину. Окрім того, впродовж 2021-2022 років ОСОБА_4 неодноразово обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за статтею 126-1, частини другої статті 125, частини першої статті 185 КК України, провадження в яких закривалися судом за нереабілітуючими підставами, що свідчить про схильність до вчинення обвинуваченим умисних кримінальних правопорушень проти власності та насильницького характеру проти життя та здоров'я особи. Отже, наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами другим, третім частини першої статті 177 КПК України.
Установлено, що будь-яких засобів для існування, офіційних джерел доходів, постійного чи тимчасового місця роботи, заощаджень, постійних соціальних зв'язків обвинувачений ОСОБА_4 не має, що може слугувати підтвердженням існування ризику, передбаченого пунктом четвертим статті 177 КПК України.
Одночасно, при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , суд враховує обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, відомості про особу обвинуваченого та тяжкість покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 115 КК України, а саме позбавлення волі від 7 до 15 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
З огляду на вищевикладене, з урахуванням вагомості наявних доказів обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, можливості призначення йому покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винним, наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід є співрозмірним із тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у його права та інтереси. Отже, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який - цілодобовий домашній арешт, на переконання суду, немає.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, то підстав для визначення розміру застави в даному кримінальному провадженні немає.
Керуючись статтями 114-116, 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд
клопотання прокурора Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024170590000427 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів у державній установі ''Полтавська установа виконання покарань (№23)'', а саме: з 28 жовтня 2025 року до 27 грудня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відмовити.
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.
Копію ухвали надіслати до Державної установи ''Полтавська установа виконання покарань (№ 23)'' для виконання.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 29.10.2025.
Головуючий