Справа № Справа № 530/2361/24
Номер провадження 2-а/530/3/25
10.10.2025 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Сахно З.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області про скасування постанови №2 від 05.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, -
До Зіньківського районного суду Полтавської області 08 листопада 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області про скасування постанови №2 від 05.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, в якому позивач просив суд:
- Визнати протиправною та касувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зіньківської міської ради від 05 листопада 2024 року №2 про накладення адміністративного стягнення, якою на мене було накладено адміністративне стягнення за ст.. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
- Стягнути з відповідача суму понесених позивачем судових витрат.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зіньківської міської ради від 05 листопада 2024 року №2 про накладення адміністративного стягнення, на мене було накладено адміністративне стягнення за ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Вважає постанова незаконною та такою що підлягаю скасуванню з наступних підстав.
Як зазначається в оскаржуваній постанові комісія встановила, що виходячи з матеріалів та доказів по цій адміністративній справі позивач начебто вчинив порушення, передбачене ст.. 152 КУпАП, а саме 14 жовтня 2024 року близько 11-00 год. за адресою м. Харків вул. Валентинівська, 38-Б, на об'єкті благоустрою, а саме території загального користування, встановив споруду торгівельного призначення без дозвільних документів, чим порушив п.5.7.1.14 Правил благоустрою території м. Харків, затверджених Харківською радою від 16.11.2011 року №504/11, він є винним у його вчиненні і підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №574946 від 14.10.2024 року поліцейський роти №5 бат. №4 УПП в Харківській області ДПП капрал поліції Панов Юрій Олексійович склав цей протокол про те, що начебто позивач 14.10.2024 року близько 11 год. 00 хв. на об'єкті благоустрою, а саме території загального користування за адресою АДРЕСА_1 , встановив споруду торгівельного призначення без дозвільних документів.
Таким чином об'єктивна сторона правопорушення, яке поставлено позивачу у вину, характеризується протиправними, винними діями, спрямованими на порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, безпосередньо у даному випадку встановленні споруду торгівельного призначення без дозвільних документів на об'єкті благоустрою, а саме території загального користування в АДРЕСА_1 .
Отже до предмету доказування у даній справі належить саме факт встановлення ОСОБА_1 споруди торгівельного призначення без дозвільних документів на об'єкті благоустрою за вищевказаною адресою.
Однак позивач стверджує, що ніякої споруди торгівельного призначення він там не встановлював і взагалі його там не було, а в протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише відомості про суть адміністративного правопорушення, при цьому відсутні будь-які дані щодо наявності самого факту встановлення ним споруди торгівельного призначення, свідків не залучалось, відео фіксації не проводилось.
03.12.2024 від відповідача по справі Зіньківської міської ради Полтавської області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
19.12.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач просив позовні вимоги задовільнити з підстав наведених в позовній заяві.
10.10.2025 в судове засідання учасники справи не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, від представника позивача адвоката Зінченка Г.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зіньківської міської ради від 05 листопада 2024 року №2 про накладення адміністративного стягнення, на мене було накладено адміністративне стягнення за ст.. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Як зазначається в оскаржуваній постанові комісія встановила, що 14 жовтня 2024 року близько 11-00 год. за адресою м. Харків вул. Валентинівська, 38-Б, на об'єкті благоустрою, а саме території загального користування, встановив споруду торгівельного призначення без дозвільних документів, чим порушив п.5.7.1.14 Правил благоустрою території м.Харків, затверджених Харківською радою від 16.11.2011 року №504/11.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №574946 від 14.10.2024 року поліцейський роти №5 бат. №4 УПП в Харківській області ДПП капрал поліції Панов Юрій Олексійович склав протокол про те, що ОСОБА_1 14.10.2024 року близько 11 год. 00 хв. на об'єкті благоустрою, а саме території загального користування за адресою м. Харків вул. Валентинівська, 36-Б, встановив споруду торгівельного призначення без дозвільних документів.
Норми права
Згідност.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
В ч. 2 ст. 17 цього ж Закону визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Частиною 2статті 5 КУпАП регламентовано, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.
Стаття 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», визначає права та обов'язки підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою населених пунктів. Так відповідно до частині 2 підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України; допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 10 Законом України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
У ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Пунктом 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показами технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовувалися при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
У ч.1 ст.268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки судового рішення
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що спір між сторонами стосується правомочності і законності прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, за порушення ним п.5.7.1.14 Правил благоустрою території м. Харків, затверджених Харківською радою від 16.11.2011 року №504/11, як підставу для відповідальності згідно за ст. 152 КУпАП, що виразилося у виявлені встановлення ОСОБА_1 споруди торгівельного призначення без дозвільних документів.
Ст. 152 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
У відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 став протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №574946 від 14.10.2024 року складений поліцейським роти №5 бат. №4 УПП в Харківській області ДПП капралом поліції Пановим Юрієм Олексійовичем відносно ОСОБА_1 , з підстав порушення ним п.5.7.1.14 Правил благоустрою території м. Харків, затверджених Харківською радою від 16.11.2011 року №504/11 як підставу для відповідальності згідно заст. 152 КУпАП.
До зазначеного протоколу, не було зібрано та долучено доказів на підтвердження наявності як складу адміністративного правопорушення, суб'єкту і об'єкту адміністративного об'єкту.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, за якою передбачена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів в постанові зазначено що позивачем порушено п.5.7.1.14 Правил благоустрою території м. Харків, затверджених Харківською радою від 16.11.2011 року №504/11.
В той же час, згідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, - Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом та обсягом зібраних доказів як підстави для прийняття рішення про наявність у діях/бездіяльності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП, суб'єктом владних повноважень, не отримано доказу встановлення споруди торгівельного призначення, а саме відсутні підтверджуючі це матеріали фото-відео фіксації, відсутні залучені свідки та їх пояснення що в підсумку не дає суду змоги встановити наявні правопорушення.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не скористався правом на надання відзиву.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, що виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, ст.280КУпАП закріплено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
При таких обставинах та відсутності у справі жодного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності й допустимості, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі на виконання вимог пункту 3ч. 3ст.286КАС України, що є обов'язком суду.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною та скасувати її, і закриття провадження у справі, є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні із позовом сплачено судовий збір в розмірі 605 грн 60коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При зверненні з позовом у позовній заяві ОСОБА_1 було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн, протев матеріалах справи відсутні належні докази що підтверджують понесення позивачем цих витрат, відсутній договір про надання правової допомоги, розрахунок витрат та квитанції що підтверджували б сплату вартості наданих послуг на правову допомогу, у зв'язку з чим суд приходить до переконання про необхідність відмови за даними вимогами.
Керуючись ст.ст.241-246,286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області про скасування постанови №2 від 05.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП - задовольнити.
Визнати протиправною та касувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зіньківської міської ради від 05 листопада 2024 року №2 про накладення адміністративного стягнення, якою на мене було накладено адміністративне стягнення за ст.. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді штрафу в сумі 850 грн., а провадження по справі закрити.
Стягнути з Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 44123741 (адреса: м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати пов'язані за сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
СуддяО. В. Ситник