Справа № 369/11854/23
Провадження № 2/369/864/25
Іменем України
29.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А. В.,
за участі секретаря судових засідань Лисяк К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку позовного провадження цивільну справу № 369/11854/23 за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради, Бучанського району, Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
встановив:
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що після смерті її чоловіка, - ОСОБА_2 , - відкрилась спадщина.
Мати ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - склала заповіт від 26.03.2007 р. №163, яким заповіла все своє майно своєму сину. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент смерті ОСОБА_3 їй належала земельна ділянка із КН 3222480800:11:004:0462.
ОСОБА_2 подав до Першої Київської Обласної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не встигши завершити процедуру прийняття спадщини.
Після смерті чоловіка позивач прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.08.2018 р. № 1441.
З метою успадкувати земельну ділянку КН 3222480800:11:004:0462 після смерті чоловіка, позивач 01.12.2022 р. звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериської Н. В., яка винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.12.2022 р. вих. №101/02-31.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. від 08.07.2024 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/11854/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.07.2024 року суддя Янченко А.В. прийняв справу до свого провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2024 року судом витребувано матеріали спадкової справи.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2025 р. підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У судове засідання позивач не з'явився. Подала суду заяву про розгляд справи за ї відсутності, позовні вимоги підтримала. Просили суд задовольнити позов.
У судове засідання представник Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що позивач була дружиною нині покійного ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 31.12.1981р № НОМЕР_1 .
Мати ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - склала заповіт від 26.03.2007 р. №163, яким заповіла все своє майно своєму сину - ОСОБА_2 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.10.2008 р серія НОМЕР_2 . На момент смерті ОСОБА_3 їй належала земельна ділянка із кадастровим номером 3222480800:11:004:0462 що підтверджується витягом з ДЗК від 31.05.2021 р. №НВ-3222875092021.
ОСОБА_2 подав до Першої Київської Обласної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини від 17.03.2009 р. № 305. За свого життя ОСОБА_2 не встиг завершити процедуру прийняття спадщини.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.10.2016 р. серія НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_2 позивач прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.08.2018 р. № 1441, а також витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 01.08.2018 р., №52815445.
З метою успадкувати земельну ділянку кадастровим номером 3222480800:11:004:0462 після смерті чоловіка, 01.12.2022 р. позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериської Н. В., яка винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.12.2022 р. вих. №101/02-31.
За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.
Згідно ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК)».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право на обрання відповідного способу захисту своїх прав.
У відповідності до встановленої законом черговості у першу чергу спадкують діти спадкодавця, той з подружжя, хто пережив його, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 встановлено, що до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 .
На підставі наведеного, оскільки інших спадкоємців судом не встановлено, суд приходить до висновку, що спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 .
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Таким чином, відповідно до приписів ст. 1276 ЦК України, за позивачем, як спадкоємицею за законом після смерті чоловіка, який за життя не встиг прийняти спадщину після смерті своєї матері, слід визнати право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222480800:11:004:0462.
За ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За ст. 125 ЗК України, в редакції чинної на час відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно витягу з ДЗК земельна ділянка із кадастровим номером 3222480800:11:004:0462 належить (належала) ОСОБА_3 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342233782 від 09.08.2023 р. вбачається, що право власності на земельну ділянку у відповідному реєстрі не зареєстровано.
В п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» детально роз'яснено, що «право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13від 16.05.2013 р.: «При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право на обрання відповідного способу захисту своїх прав.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81 ,223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 11, 15-16, 328, 346, 355-357, 370, 1217, 1268, 1270 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на земельну ділянку із кадастровим номером 3222480800:11:004:0462.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ),
Інформація про відповідача: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області (вул. Садова, буд. №2, с. Дмитрівка, Бучанський р-н., Київська обл., 08112, Україна, код ЄДРПОУ 04362125).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 29 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Янченко