Справа № 355/1720/25
Провадження № 2/355/1008/25
29 жовтня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Старенької С. М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К», (надалі також позивач, ТОВ «ФК «БРАЙТ-К») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідачка, ОСОБА_2 , позичальник), третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2020 між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (надалі також банк) був укладений комплексний договір № 3/3775737 (надалі також кредитний договір, договір № 3/3775737 від 03.08.2020, договір), відповідно до якого (п. 1.1. кредитного договору) банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 34 518,00 грн строком на 60 місяців - з 03.08.2020 по 02.08.2025.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит було надано згідно Правил надання споживчого кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та умовах страхування життя позичальника (в редакції від 22.09.2020), які є невід'ємною частиною договору та розміщені на офіційному сайті банку: www.credit-agricole.ua (https://credit-agricole.ua/privatnym-kliyentam/informaciya-dlya-kliyentiv-1481261814).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 (надалі також рахунок погашення заборгованості).
За доводами позовної заяви, банк виконав свої обов'язки за договором №3/3775737 від 03.08.2020 належним чином.
Позивач стверджує, що відповідачкою порушено умови п. 1.1 та п. 2.2 кредитного договору, повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту не здійснено.
05 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» був укладений договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021 (надалі також договір відступлення).
Згідно з додатком 1 до договору про відступлення 18.01.2022 відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020, що був укладений між Акціонерним Товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 .
Відповідно до договору відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що строк дії кредитного договору закінчився, вся заборгованість за кредитним договором є простроченою, у зв'язку з чим у позивача наявне право та підстави вимагати погашення простроченої заборгованості за кредитним договором.
За доводами позовної заяви, на дату відступлення (18.01.2022) заборгованість за кредитним договором становила 30 444,93 грн, яка складалась з: - строкової заборгованості за тілом кредиту - 24 857,89 грн; - простроченої заборгованості за тілом кредиту - 0,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 117,90 грн; - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 705,68 грн; - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 793,91 грн; - прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 3 969,55 грн.
За період з 19.01.2022 по 02.08.2025 було нараховано: - проценти за користування кредитом - 9 487,99 грн; - комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 33 344,22 грн.
За період з 19.01.2022 по 02.08.2025 боржником добровільно було сплачено 1 545,00 грн (18.02.2022), які були розподілені відповідно до черговості платежів наступним чином: - заборгованість за тілом кредиту - 506,93 грн; - заборгованість за процентами за користування кредитом - 933,84 грн; - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 104,23 грн.
Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору № 3/3775737 від 03.08.2020 становить 71 732,14 грн, яка складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 24 350,96 грн; - заборгованості за процентами за користування кредитом - 9 370,73 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 38 003,45 грн.
Позивач зазначає, що у квітні 2025 року він звертався до суду про стягнення заборгованості з відповідачки за кредитним договором. Рішенням Баришівського районного суду Київської області 29.07.2025 у справі №355/702/24 у задоволенні позову відмовлено, означене судове рішення на момент звернення позивачем до суду в цій справі не набрало законної сили.
За доводами позовної заяви, підставою для відмови в позові у справі №355/702/24 стали обставини незакінчення строку кредитування (строк, на який надано кредит). При цьому, при ухваленні рішення суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів, серед яких була копія паспорту споживчого кредиту.
Зважаючи на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 в розмірі 71 732,14 грн, яка складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 24 350,96 грн; - заборгованості за процентами за користування кредитом - 9 370,73 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 38 003,45 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки витрати на оплату судового збору.
Відповідачка скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву. 12.09.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідачки, адвокат Рева І. О. подала відзив на позовну заяву, доводи якого зводяться до наступного: відповідачка не погоджується з пред'явленим позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки 26.04.2024 ТОВ «ФК «БРАЙТ-К»» звернулось Баришівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 355/702/24) і рішенням означеного суду від 29.07.2025 у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Станом на дату подачі відзиву на позовну заяву судове рішення набрало законної сили.
Так, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, позивач вказував, що у зв'язку з невиконанням відповідачкою умов кредитного договору № 3/3775737 від 03.08.2020 на дату відступлення права вимоги (18.01.2022) заборгованість за кредитним договором становила 30 444,93 грн, яка складалась із: - строкової заборгованості за тілом кредиту - 24 857,89 грн; - простроченої заборгованості за тілом кредиту - 0,00 грн; - заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 117,90 грн; - заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 705,68 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 793,91 грн; - простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 3 969,55 грн.
За період з 19.01.2022 по 26.03.2024 було нараховано: - проценти за користування кредитом - 5 866,06 грн; - комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 20 641,66 грн.
За період з 19.01.2022 по 26.03.2024 боржником добровільно було сплачено 1 545,00 грн (18.02.2022).
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020, яку в межах справи № 355/702/24 позивач просив стягнути з відповідачки, становив 55 407,65 грн, що складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 24 350,96 грн; - заборгованості за процентами за користування кредитом - 5 755,80 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 25 300,89 грн.
Як стверджує представник відповідачки, в обох позовах позивач визначив для обґрунтування позовних вимог ідентичні правові норми, що свідчить про те, що і підстави позовів у межах справ № 355/702/24 та № 355/1720/25 є тотожними.
Що ж стосується посилання позивача на те, що він наразі звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк дії якого закінчився, а не з позовом про дострокове стягнення заборгованості, то представник відповідачки зазначила, що ключовим в даному випадку є період, за який позивач просить стягнути заборгованість (з 19.01.2022 по 26.03.2024 в межах справи № 355/702/25 та з 19.01.2022 по 02.08.2025 в межах справи № 355/1720/25), а не час, коли він з таким позовом звернувся (до закінчення строку кредитування чи після закінчення такого строку).
Отже, зважаючи на зазначене вище, представник відповідачки вказує на наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України щодо позовних вимог ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» про стягнення заборгованості за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 в сумі 55 407,65 грн, оскільки вказані вимоги були предметом розгляду в межах справи № 355/702/24, за результатами розгляду якої ТОВ «ФК БРАЙТ-К» відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі і станом на сьогоднішній день вказане судове рішення набрало законної сили.
Представник відповідачки вказує також на протиправність нарахування комісії за кредитним договором в цілому, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
Окремо адвокат Рева І. О. посилається на те, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2025 у справі № 355/702/24 у задоволенні позову ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено в повному обсязі. Отже, в межах справи № 355/702/24 ухвалено рішення, що набрало законної сили, за яким в мотивувальній частині зазначено, що, починаючи з 19.01.2022 позивач не має права нараховувати відсотки, неустойку та комісію.
Дані обставини, як стверджує представник відповідачки, істотно впливають на розгляд даної справи та в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційними обставинами, які додатково доведенню не підлягають.
16.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, за підписом керівника Кононова І. К., у якій позивач не погодився із твердженнями представника відповідачки щодо наявності іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Щодо наявності підстав у позивача для нарахування процентів та комісії за кредитним договором позивач посилається на п. 1.1.5 договору відступлення, яким визначено термін «право вимоги», що означає всі права первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті сум заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, позивач має законні підстави нараховувати та стягувати проценти та комісію відповідно до умов кредитного договору.
У поданих 16.09.2025 запереченнях (на відповідь на відзив) адвокат Рева І. О. зазначила, що вважає викладені у відповіді на відзив доводи необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
12 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К», за підписом керівника Кононова Ігоря Костянтиновича, до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-8).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.08.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 12.09.2025 (а.с. 40-41).
12.09.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідачки адвокат Рева І. О. подала відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову (а.с. 60-68).
У судове засідання 12.09.2025 сторони не з'явилися.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.09.2025 розгляд справи відкладено на 20.10.2025 (а.с. 77).
16.09.2025 позивачем через «Електронний суд» подано відповідь на відзив.
16.09.2025 представник відповідачки, адвокат Рева І. О. через систему «Електронний суд» подала заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалами Баришівського районного суду Київської області від 17.10.2025 задоволено заяви представників сторін, забезпечено їх участь у судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 20.10.2025 керівник позивача позов підтримав з підстав, у ньому наведених, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідачки проти задоволення позову заперечила, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, надала пояснення по суті справи.
У судовому засіданні 20.10.2025, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 29.10.2025 о 10:15 год.
У судовому засіданні 29.10.2025 ухвалено та оголошено повне рішення суду в цій справі.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 03.08.2020 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (скорочене найменування АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_2 було укладено комплексний договір № 3/3775737, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 34518,00 грн, строком на 60 місяців з 03.08.2020 до 02.08.2025 (включно) (а.с. 12).
Розділом ІІ означеного кредитного договору є договір страхування, страховиком за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «АРКС ЛАЙФ», від імені якого згідно із договором доручення № ІІМА-35/2018-1 від 05 липня 2013 року діє страховий агент: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», а страхувальником є позичальник - ОСОБА_2 .
Як передбачено в п. 1.2 кредитного договору № 3/3775737, кредит надається позичальнику на споживчі потреби, в тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно договору та Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя позичальника, які є невід'ємною публічною частиною договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua.
За п. 1.3 кредитного договору № 3/3775737 за користування кредитом позичальник сплачує: процентну винагороду (надалі - проценти) щомісячно, в розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором (п. 1.3.1 договору); комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія): щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору (п. 1.3.2 кредитного договору). Обслуговування кредитної заборгованості включає: моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усно, так і письмово) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Додатком № 1 до комплексного договору № 3/3775737 від 03.08.2020 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) (а.с. 13).
Означений договір та додаток № 1 до нього підписаний особистим підписом відповідачки.
Як слідує з п. 2.2 договору № 3/3775737 від 03.08.2020, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків банку, щомісяця, в день повернення кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
Відповідачкою ОСОБА_2 03.08.2020 також підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит з Додатком № 1 до Паспорта споживчого кредиту (продукти «Готівковий кредит «Свобода», «Споживчий кредит «Партнерський» (а.с. 15), відповідно до якого визначено суму кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення.
Паспортом споживчого кредиту також визначено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, зокрема, комісію за обслуговування кредитної заборгованості: 2,30 % від початкової суми кредиту, сплачується щомісячно в гривні.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, надав відповідачці кредит у вказаній сумі та перерахував визначений договором страховий внесок, що підтверджується даними платіжних інструкцій № 32290326-1 від 03 серпня 2020 року на суму 33 000,00 грн та № 32290326-5 від 03 серпня 2020 року на суму 1518,00 грн (а.с. 14).
З відомостей виписок по рахунку ОСОБА_2 за період з 03.08.2020 по 27.01.2022, у тому числі, по рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 17-21) вбачається зарахування на рахунок відповідачки коштів в сумі 33000,00 грн - надання кредиту згідно кредитного договору № 3/3775737 від 03.08.2020, страхового внеску у сумі 1518,00 грн, а також те, що відповідачка вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.
Крім того, із означеної виписки по рахунку відповідачки вбачається, що банком із сплачених відповідачкою сум на погашення заборгованості за кредитом спрямовувалися на оплату обслуговування кредиту згідно кредитного договору № 3/3775737 такі суми у такі дати та з таким призначенням платежу: 03.09.2020: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020, позичальник: ОСОБА_2 ; 02.10.2020: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020, позичальник: ОСОБА_2 ; 03.09.2020: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020, позичальник: ОСОБА_2 ; 09.12.2020: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 06.01.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 15.02.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 11.03.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 02.04.2021: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020, позичальник: ОСОБА_2 ; 30.04.2021: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 07.06.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 05.07.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 03.08.2021: 793,91 грн - погашення комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 07.06.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 05.07.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020; 03.08.2021: 793,91 грн - погашення простроч. комісії зг. кред. дог. 3/3775737 від 03.08.2020, а всього на суму: 11908,65 грн.
05 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» (новий кредитор) та Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 23-27).
Як передбачено п. 3.1 означеного договору відступлення, право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимог за зразком, наведеним в додатку № 1 до договору, що становить його невід'ємну частину та складається з обов'язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що міститься в додатку № 4 до цього договору та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У реєстрі прав вимог № 6 від 18.01.2022 (додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021 від 05 серпня 2021 року) під номером 110 міститься договір № 3/3775737 від 03.08.2020, боржник: ОСОБА_2 , загальна заборгованість: 30 444,93 грн (а.с. 28-29).
Матеріали справи містять копію платіжної інструкції № 13810 від 19.01.2022 про оплату згідно договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021 від 05.08.2021 та реєстру № 6 від 18.01.2022 (а.с. 30).
Також до позовної заяви додано копію кредитового повідомлення від 21.02.2022 про вхідний переказ під номером 41769914-3, дата операції: 18.02.2022, сума: 1545,00 грн, призначення платежу: погашення кред. заборг. за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020, ОСОБА_2 , отримувач: ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» (а.с. 22).
За даними розрахунку заборгованості перед Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» по кредиту, наданому ОСОБА_2 , кредитний договір № 3/3775737 від 03.08.2020, станом на 18.01.2022: загальна сума боргу становить: 30 444,93 грн (а.с. 16).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 02 серпня 2025 року (за підписом директора ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» Кононова І.К.) за кредитним договором за період з 19.01.2022 по 02.08.2025 (включно) (боржник - ОСОБА_2 ) сума нарахованих процентів за означений період складає 5 916,47 грн, сума нарахованої комісії складає 33 344,22 грн (а.с. 16).
При цьому, згідно з означеним розрахунком 18.02.2022 ОСОБА_2 здійснила платіж на погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1545,00 грн, який був розподілений таким чином: сума погашення тіла кредиту: 506,93 грн; сума погашення відсотків: 933,84 грн; сума погашення комісії: 104,23 грн.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 29 липня 2025 року у справі № 355/702/24 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.
Означене рішення набрало законної сили 29.08.2025 (а.с. 69-72).
Зважаючи на все вищевикладене, позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору, строк повернення кредиту за яким настав 02.08.2025, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38).
Вирішуючи питання підставності стягнення комісії, як складової заборгованості за кредитним договором, суд застосовує такі норми права та висновки Верховного Суду.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості відповідачки внаслідок неповернення суми кредиту, процентів, комісії.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що 03.08.2020 між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (скорочене найменування АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_2 було укладено комплексний договір № 3/3775737.
Суд виснує, що означений договір був укладений у письмовій формі, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови для цього різновиду договору - кредитного договору.
Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши обумовлену суму кредиту відповідачці.
Сторона відповідача означені обставини не заперечила.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка користувалася наданими їй кредитними коштами, сплачувала відсотки за користування кредитом, здійснювала погашення заборгованості по тілу кредиту, а також банком здійснювались зарахування сплачених відповідачкою грошових коштів в рахунок плати за обслуговування кредиту.
Доказів повного погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором матеріали цієї справи не містять.
Отже, суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами.
Суд вважає доведеними обставини переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача, доказів зворотного відповідачка не надала.
За доводами позивача, за наслідками не виконання відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість на, яка на дату відступлення (18.01.2022) становила 30 444,93 грн та складалась із: - строкової заборгованості за тілом кредиту - 24 857,89 грн; - простроченої заборгованості за тілом кредиту - 0,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 117,90 грн; - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 705,68 грн; - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 793,91 грн; - прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 3 969,55 грн.
За період з 19.01.2022 по 02.08.2025 було нараховано: - проценти за користування кредитом - 9 487,99 грн; - комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 33 344,22 грн.
Заявлена до стягнення з відповідачки позивачем в цій справі загальна сума заборгованості за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 становить 71 732,14 грн, яка складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 24 350,96 грн; - заборгованості за процентами за користування кредитом - 9 370,73 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 38 003,45 грн.
Одним із основних аргументів заперечення проти означеної суми заборгованості за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 в сумі 55 407,65 грн, викладених у відзиві на позов є те, що вказані вимоги були предметом розгляду в межах справи № 355/702/24, за результатами розгляду якої ТОВ «ФК БРАЙТ-К» відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі і станом на сьогоднішній день судове рішення в означеній справі набрало законної сили.
Крім того, представник відповідачки посилається на те, що в мотивувальній частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2025 у справі № 355/702/24 зазначено, що починаючи з 19.01.2022 позивач не має права нараховувати відсотки, неустойку та комісію.
Досліджуючи означене вище питання та надаючи комплексну правову оцінку таким доводам відповідачки, суд зазначає та виснує таке.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 серпня 2022 року в cправі № 904/1427/21 суд виснував, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі №922/2391/16).
Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
Питання факту - це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц.
Мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог, у рішенні Баришівського районного суду Київської області від 29.07.2025 у справі № 355/702/24, суд зазначив таке: «суд вважає, що кредитор не дотримався обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а саме не направив доказів отримання відповідачем вимоги про таке погашення кредиту до моменту звернення до суду із цим позовом, у зв'язку з чим правові підстави для дострокового стягнення із відповідача усієї суми кредиту відсутні, і підстав для задоволення цих вимог немає».
При цьому, судом було встановлено, що: «за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 було нараховано: - 5 866 грн. 06 коп. проценти за користування кредитом - 20 641 грн. 66 коп. комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Загальна заборгованість відповідача за комплексним договором № 3/3775737 відповідно до розрахунків заборгованості становить 55 407 грн. 65 коп., яка складається з: - 24 350 грн. 96 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 5 755 грн. 80 коп. заборгованість за процентами; - 25 300 грн. 89 коп. заборгованість за комісією».
Із означеного слідує, що предметом позову у справі № 355/702/24 було стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 з підстав дострокового (до спливу строку кредитування) повернення суми кредиту.
Звертаючись з позовною заявою в межах справи №355/1720/25, позивач вказує, що наразі він звертається з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк дії якого закінчився, а не з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, як в межах справи № 355/702/24. Тобто, суд констатує, що фактичні підстави заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту (основна сума боргу) у справі № 355/702/24 та у цій справі не є однаковими.
Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги в межах справи №355/702/24 та справи № 355/1720/25, позивач посилається на ідентичні правові норми Закону України «Про споживче кредитування» та ЦК України, з чого слідує, що в означених позовах правові підстави позовів є тотожними.
При цьому, при дослідженні питання про стягнення заборгованості по відсотках та комісії за кредитним договором, суд звертає увагу на період, за який позивач просить стягнути заборгованість (з 19.01.2022 по 26.03.2024 - в межах справи № 355/702/25, та з 19.01.2022 по 02.08.2025 - в межах цієї справи № 355/1720/25), а не час, коли позивач з таким позовом звернувся (до закінчення строку кредитування чи після закінчення такого строку).
Відтак, зважаючи на все вищевикладене, суд констатує, що:
-відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу за кредитним договором у справі № 355/702/24 мотивована відсутністю підстав для дострокового стягнення суми основного боргу за кредитним договором, з огляду на недотримання відповідної процедури. Позовні вимоги у цій справі щодо стягнення суми основного боргу мотивовані настанням строку повернення кредиту - 02.08.2025;
-в межах справи № 355/702/25 позивачу відмовлено у стягненні заборгованості за кредитним договором за процентами та комісією, що були нараховані з 19.01.2022 по 26.03.2024. Підстави стягнення означених сум за означений період у справі № 355/702/24 та у цій справі є ідентичними. Рішення суду про відмову в позові в означеній частині не оскаржено позивачем та набрало законної сили.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Аналогічний за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за процентами та комісією за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стосовно решти позовних вимог - стягнення суми основного боргу та стягнення заборгованості за відсотками та комісією за кредитним договором за період з 27.03.2024 по 02.08.2025 - суд не вбачає підстав для закриття провадження у цій справі, відхиляючи протилежні доводи відповідачки.
Відтак, з огляду на вищевикладене, досліджуючи підставність заявлених позовних вимог в означеній частині, суд зазначає та виснує таке.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення комісії за період з 27.03.2024 по 02.08.2025.
Означені позовні вимоги суд вважає розглянути першочергово, оскільки висновки щодо них матимуть значення для висновків суду щодо позовних вимог по стягненню основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитними коштами.
Як встановлено судом, п.п. 1.3.2 п. 1.3 договору № 3/3775737 від 03.08.2020 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія): щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору.
Паспортом споживчого кредиту також визначено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору, зокрема, комісію за обслуговування кредитної заборгованості: 2,30 % від початкової суми кредиту, сплачується щомісячно в гривні.
При цьому, позивачем не надано суду доказів надання таких послуг кредитодавцем відповідачці, а також доказів погодження АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» переліку таких послуг зі споживачем ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору № 3/3775737 від 03.08.2020.
В розділі IV цього судового рішення викладені нормативне обґрунтування та позиції Верховного Суду щодо можливості/підставності нарахування та стягнення кредитором сум комісії за кредитним договором.
Суд зауважує, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які кредитодавцем встановлена комісія за надання кредиту.
З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця (позивача), пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням; кредитодавцем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування); позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем (відповідачкою) при укладенні кредитного договору.
Відтак, суд доходить висновку про нікчемність відповідних положень кредитного договору щодо сплати позичальником (відповідачкою) додаткових платежів у вигляді сум комісії.
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за період з 27.03.2024 по 02.08.2025 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту).
Сторонами не заперечується отримання відповідачкою суми кредитних котів (основного боргу, суми кредиту) в розмірі 34 518,00 грн.
З аналізу виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 03.08.2020 по 27.01.2022, вбачається, що кошти, внесені ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту (основного боргу) за кредитним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 були віднесені таким чином: погашення строкової заборгованості: рахунок НОМЕР_1 : 03.09.2020: 5,59 грн - погашення строкової заборгованості; 434,08 грн - погашення строкової заборгованості; 02.10.2020: 5,59 грн - погашення строкової заборгованості; 438,12 грн - погашення строкової заборгованості; 03.11.2020: 5,59 грн - погашення строкової заборгованості; 442,18 грн - погашення строкової заборгованості; 31.12.2020: 5,59 грн - погашення строкової заборгованості; 03.02.2021: 10,50 грн - погашення строкової заборгованості; 03.03.2021: 15,81 грн - погашення строкової заборгованості; 02.04.2021: 462,88 грн - погашення строкової заборгованості; 1549, 55 грн - погашення строкової заборгованості; 30.04.2021: 0,59 грн - погашення строкової заборгованості; 481,32 грн - погашення строкової заборгованості; 02.07.2021: 5,59 грн - погашення строкової заборгованості; 03.08.2021: 11,33 грн - погашення строкової заборгованості; 494,69 грн - всього погашення строкової заборгованості - 4369,00 грн.
Крім того, відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту було погашено (зараховано банком) - 09.12.2020: 446,29 грн - погашення простроч. заборгованості; 06.01.2021: 444,79 грн - погашення простроч. заборгованості; 15.02.2021: 444,01 грн - погашення простроч. заборгованості; 11.03.2021: 442,86 грн - погашення простроч. заборгованості; 07.06.2021: 485,74 грн - погашення простроч. заборгованості; 05.07.2021: 484,60 грн - погашення простроч. заборгованості; 28.12.2021: 1545,00 грн - погашення простроч. заборгованості; 17.01.2022: 997,82 грн - погашення простроч. заборгованості - всього погашення простроченої заборгованості - 5291,11 грн.
Крім того, із платежу загальною сумою 1545,00 грн, який був здійснений ОСОБА_2 18.02.2022 на користь позивача, останнім було здійснено зарахування суми в розмірі 506,93 грн в рахунок погашення тіла кредиту (основного боргу).
Таким чином, відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту було погашено третій особі (зараховано банком) та позивачу суму в загальному розмірі 10167,04 грн (4369,00 грн + 5291,11 грн + 506,93 грн).
Отже, судом констатується неналежне невиконання позивачкою своїх зобов'язань по поверненню суми кредитних коштів та порушення, як наслідок, відповідних прав кредитора за кредитним договором, з огляду на що судом не беруться до уваги доводи відповідачки про погашення суми основного боргу та наявність підстав для відмови в позові в цій частині.
В розрізі означеного питання суд доходить висновку про наявність/перехід прав вимоги за кредитним договором у позивача/до позивача за договором відступлення прав вимоги, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021 від 05.08.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» відступлені як існуючі права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачкою, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому (у розглядуваному випадку - право вимагати повернення суми кредиту після настання строку кредитування - 02.08.2025).
Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтованості суми заявлених позовних вимог щодо стягнення суми кредитних коштів (суми кредиту) суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в означеній частині з огляду на таке.
Вище по тексту цього судового рішення суд дійшов висновку щодо нікчемності умов кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Також судом встановлено сплату відповідачкою в рахунок погашення сум комісії за кредитним договором (детально - в розділі ІІІ цього рішення суду): 11908,65 грн - сплачених відповідачкою третій особі (банку) та 104,23 грн - сплачених позивачу 18.02.2022, а всього 12012,88 грн.
Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачкою сум на погашення тіла кредиту (10167,04 грн), сум комісії (12012,88 грн), залишок суми тіла кредиту (заборгованість за основним боргом) за кредитним договором складає 12 338,08 грн (34 518,00 грн - 10167,04 грн - 12012,88 грн).
Відтак, суд, керуючись загальноправовим принципом добросовісності, що передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, доходить висновку про стягнення з відповідачки означеної суми основного боргу в розмірі 12 338,08 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 27.03.2024 по 02.08.2025.
Аналогічно з висновком про наявність у позивача права вимоги за кредитним договором щодо стягнення суми кредиту суд доходить висновку про наявність у позивача і прав вимоги щодо сплати відповідачкою процентів за користування кредитними коштами, оскільки на користь позивача відступлені всі права первісного кредитора (банку), без будь-яких обмежень, а також зважаючи на статус позивача як фінансової установи, яка має правомочності як щодо надання фінансових кредитів, так і щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Протилежні доводи відповідачки суд сприймає критично та додатково зазначає, що відповідачкою здійснені посилання на висновки Верховного Суду у нерелевантних правовідносинах.
Як слідує з п.п. 1.3.1 кредитного договору № 3/3775737 від 03.08.2020, за користування кредитними коштами сторони погодили нарахування щомісячних процентів за процентною ставкою 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (для списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Відтак, з огляду на положення кредитного договору щодо розміру процентної ставки, зважаючи на період прострочення (а саме - з 27.03.2024 по 02.08.2025 (що складає 494 дні), з огляду на відмову рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі №355/702/24 у стягненні процентів за період з 19.01.2022 по 26.03.2024), суд доходить висновку про підставність стягнення суми відсотків у розмірі 1836,85 грн, розрахованих судом таким чином: 12 338,08 грн (сума основного боргу) х 11,00 % річних / 365 днів х 494 дні.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах сторін по суті (позовній заяві, відзиві на позов, відповіді на відзив та в запереченнях).
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене та висновки суду, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 14174,93 грн, з яких - 12 338,08 грн заборгованість за тілом кредиту, 1836,85 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за відсотками та за комісією за період з 27.03.2024 по 02.08.2025 слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за відсотками та комісією за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 провадження у цій справі слід закрити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 54010 від 11.08.2025 (а.с. 1).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 478,67 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (14174,93 грн х 100 % : 71732,14 грн = 19,76%. 2422,40 грн х 19,76% = 478,67 грн).
До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов'язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7ст. 265 ЦПК України).
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 255, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» заборгованість за комплексним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 у розмірі 14174,93 грн (чотирнадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 93 копійки), з яких - 12 338,08 грн заборгованість за тілом кредиту, 1836,85 грн- заборгованість за процентами.
У задоволенні позовних вимог про стягнення решти суми заборгованості за процентами та комісією за період з 27.03.2024 по 02.08.2025, - відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», про стягнення заборгованості за відсотками та комісією за комплексним договором № 3/3775737 від 03.08.2020 за період з 19.01.2022 по 26.03.2024 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 478,67 грн (чотириста сімдесят вісім гривень 67 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К»,
код ЄДРПОУ: 41874691
вул. Гніздовського Якова, буд. 1, м. Київ, 02094.
Дані відносно відповідачки:
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1
АДРЕСА_1 .
РНОКПП: НОМЕР_3 .
Дані відносно третьої особи:
Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»
код ЄДРПОУ: 14361575
вул. Євгена Чикаленка, буд. 42/4, м. Київ, 01024.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА