Справа № 289/1450/25
Номер провадження 2/289/1028/25
28.10.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача 15.08.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10709,11 грн., судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Окрім того, просить в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4673541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту - 2000,00 грн.; строк кредиту 350 днів, з 22.05.2024 по 17.05.2025; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку.
31.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором №4673541 у розмірі 10339,05 грн., з якої заборгованість по тілу кредиту 1985,59 грн., заборгованість за процентами - 7353,46 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам - 1000,00 грн. Всупереч умовам Договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 4673541 від 22.05.2024 у загальному розмірі 10709,11 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом - 1985,59 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 7353,46 грн. 2000 грн.*1,5%=2978385 грн.*46 календарних дні = 1370,0571 грн. відсотки, нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Просить розглянути справу без участі позивача та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Ухвалою від 29.08.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03.10.2025 з викликом сторін, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «ПРИВАТБАНК» (а.с.114-115).
16.09.2025 з АТ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані судом докази (а.с.121-123).
03.10.2025 сторони в судове засідання не з'явилися, від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання в зв'язку із необхідністю звернення за правовою допомогою (а.с.128), яку судом було задоволено та розгляд справи відкладено на 28.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує. Також вказав, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.125).
Відповідач ОСОБА_1 про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.120,130), однак він до суду повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотань не заявляв, також він не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 22.05.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 70839 підписав заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів (а.с.18).
В цей же день 22.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4673541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.23-32), який підписано ОСОБА_1 електронним підписом 23337.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 2000,00 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (17.05.2025) вказується у таблицях обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, а також у паспорті споживчого кредиту (а.с.33,34,20-22).
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в сумі 2000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250409-143 від 09.04.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, а саме: 22.05.2024 о 21.56 год. на суму 2000,00 грн. (а.с.48).
Окрім того, згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано картку НОМЕР_3 на яку 22.05.2024 здійснено переказ коштів у сумі 2000,00 грн. (а.с.121,123).
Тобто, позивачем доведено факт перерахування коштів у сумі 2000,00 грн. ОСОБА_1 на зазначений ним в договорі банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентів здійснювалося на умовах та в сумах погоджених сторонами, станом на 31.03.2025 заборгованість позичальника ОСОБА_1 за Договором №4673541 від 22.05.2024 становить : 1985,59 грн. - тіло кредиту, 7353,46 грн. - проценти за користування, 1000,00 грн. - штрафні санкції, а загальна сума - 10339,05 (а.с.35-39).
31.03.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с.55-66).
Так, відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
В п.1.2. цього Договору факторингу зазначено, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни в повному обсязі відповідно до п. 3.3. цього Договору.
Ціна продажу за Договором факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 зазначена в п.3.3. становить 2263453,51 грн., яку сплачено ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 31.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №6 від 31.03.2025 (а.с.65).
Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 сторонами підписано 31.03.2025 (а.с.66), в реєстрі боржників від 31.03.2025 під № 212 значиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору 4673541, загальна сума заборгованості становить 10339,05 грн., яка складається з : 1985,59 грн. - основна сума боргу, 7353,46 грн. - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафом (а.с.67-68).
Станом на дату укладання договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025, строк дії договору № 4673541 від 22.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не закінчився, так як відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів, тобто з 22.05.2024 по 17.05.2025.
На виконання п. 1.3. договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025, листом від 01.04.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS -повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень (а.с.69).
Таким чином, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного договору факторингу від договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4673541 від 22.04.2024.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 (та ін.), тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Заборгованість в частині основної суми боргу (суми позики), а також в частині процентів за користування кредитними коштами, періоду її виникнення у межах погодженого сторонами строку кредитування, що обліковується за позичальником, підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 4673541 від 22.05.2024, до того ж встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив виникнення заборгованості за кредитом, що є підставою для стягнення з нього цієї заборгованості за договором (борг і проценти) на користь кредитора (позивача).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що з 22.05.2024 по 20.06.2024 проценти нараховувалися у розмірі 0,01% ставки у день (0,2 грн. в день), з 21.06.2024 по 31.03.2025 проценти нараховувалися у розмірі 1,4998% ставки у день (29,78 грн. в день).
Окрім того, позивачем в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 01.04.2025 по 17.05.2025 (47 календарних днів) здійснено нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 1,4998%, всього на суму 1399,66 грн. (1985,59 грн.* 1,4998% = 29,78 грн.*47 календарних дні = 1399,66 грн.).
Водночас суд, перевіряючи розрахунки заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 денна ставка - не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Визначаючи розмір заборгованості в частині процентів за користування позикою у межах погодженого сторонами договору строку надання позики, суд, з урахуванням вимог Закону №3498-ІХ, виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи з 20.08.2024 року - не більше 1%, встановила, що борг за складовою заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період по 19.08.2024 не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1,5%), оскільки за цей період позивачем здійснено розрахунок, виходячи із процентної ставки 1,4998 % в день.
Досліджуючи розрахунки заборгованості по процентам за користування кредитом, суд встановив, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в період з 21.06.2024 по 31.03.2025 проценти нараховувалися у розмірі 1,4998% ставки у день (29,78 грн. в день), отже з 20.08.2024 по 31.03.2025 (224 календарних дні) здійснено нарахування процентів за користування кредитом без урахування вищезазначених змін за процентною ставкою 1,4998%, всього на суму 6670,72 грн.
В подальшому позивачем проценти за період з 01.04.2025 по 17.05.2025 (47 календарних днів) також нараховувалися без урахування вищезазначених змін за процентною ставкою 1,4998%, всього на суму 1399,66 грн.
Разом з тим, обчислення в частині заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 20.08.2024 по 17.05.2025, що проведені за ставкою 1,4998% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону №3498-ІХ, якими визначено що, починаючи з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.
За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов'язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4673541 від 22.05.2024.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням максимального розміру денної процентної, судом встановлено, що за період з 20.08.2024 по 17.05.2025 (271 календарний день) розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5082,06 грн. (1985,59 грн.* 1% = 19,86 грн.*271 календарних дні = 5382,06 грн. - 300,00 грн., сплачених відповідачем 09.10.2024).
Отже, за період з 22.05.2024 по 19.08.2024 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню (з урахуванням сплачених відповідачем сум) заборгованість за процентами у розмірі 982,74 грн.; а за період з 20.08.2024 по 17.05.2025 розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 5082,06 грн. Загальний розмір заборгованості по процентах становить 6364,80 грн.
З огляду на вище викладене, в межах заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором № 4673541 від 23.05.2024, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8350,39 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 1985,59 грн., заборгованості за процентами у розмірі 6364,80 грн.
Водночас, посилання ТОВ «Українські фінансові операції» на те, що зміни до Закону України «Про споживче кредитування» не стосуються укладеного з відповідачем у цій справі кредитного договору № 4673541 від 23.05.2024 без внесення до нього змін, є безпідставними.
Позивачем також заявлено вимогу в порядку ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків. Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 22.05.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час, отже в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «Українські фінансові операції» у цій справі був адвокат Дідух Є.О., який діяв на підставі довіреності від 01.08.2024, якою його уповноважено представляти інтереси в судах України (а.с.96) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 (а.с.95).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: копію Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.93-94); копію заявки №4673541 на виконання доручення по Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.97-98); копію Акту №4673541 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.08.2025, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.99), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.100).
Заперечень зі сторони відповідача на заявлений розрахунок суми судових витрат не надходило.
Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зроблено висновок, що у розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Враховуючи те, що сторони мають право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи, беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, які підтверджуються наданими позивачем доказами, а також те, що відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням положень частини шостої статті 137 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для зменшення зазначеної суми судових витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, згідно положень ч. 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією №811 від 08.08.2025 (а.с.17).
За таких обставин, оскільки вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню :
-у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7797,46 грн. (8350,39/10709,11*10000,00);
-судовий збір в розмірі 1888,86 грн. (8350,39/10709,11*2422,40).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (адреса: 02175, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість в розмірі 8350,39 грн., а також судові витрати 1888,86 грн. - сума сплаченого судового збору, 7797,46 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 18036,71 грн. (вісімнадцять тисяч тридцять шість грн. 71 коп.).
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО