Справа №295/12903/25
Категорія 68
2/295/4549/25
29.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 - адвокатом Галагуз Дариною Миколаївною, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
І. Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Галагуз Д.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами 24.05.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції.
Обґрунтовуючи вимоги представник позивача вказала, що сімейне життя сторін не склалось, подружжя спільне господарство не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, разом як родина не проживають вже більше чотирьох років. Посилається на те, що подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача та дітей. Вказує, що сім'я фактично розпалась, збереження зареєстрованого шлюбу вважає недоцільним.
Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, адвокат Галагуз Д.М. просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірір1211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви і доданих до неї документів отримані особисто відповідачем (а.с. 19).
22.10.2025 відповідач направив заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.21-22), в якій вказав, що заявлена сума 5500,00 грн є значно завищеною та непропорційною обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, складності та характеру справи. Зауважив, що справа є незначної складності, не потребує дослідження значеного обсягу доказів, а відтак не заперечував щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. По суті заявленого позову заперечень не висловив.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяви по суті справи до суду також не надходили.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, який був зареєстрований 24.05.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що складений відповідний актовий запис №558, що підтверджується змістом оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується змістом копій свідоцтв про народження (а.с. 6,8).
Спір щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між сторонами відсутній, діти проживають з матір'ю.
ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню та мотиви суду
Згідно зі статтею 51 Конституції України та статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
В силу ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Беручи до уваги, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач скористалась своїм правом та звернулась до суду з цим позовом, відповідач заперечень з приводу заявлених вимог по суті не висловив, а тому суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги представник позивача підтверджує такими доказами:
- договором про надання правничої допомоги, укладеним 27.06.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Галагуз Д.М. (а.с. 9);
- актом виконаних робіт від 15.07.2025, згідно з яким до переліку наданих адвокатом послуг входить консультація з приводу питання розірвання шлюбу та інших сімейних правовідносин 500,00 грн; формування матеріалів для позову, підготовка позовної заяви, подачу до суду позову 4000,00грн, судовий супровід справи, що включає подання заяв, клопотань, врегулювання інших процесуальних питань з приводу засідань, отримання рішень, ухвал суду - 1000,00 грн (а.с. 11);
- копією квитанції про переказ власних коштів за послуги за договором від 27.06.2025 в розмірі 5500,00 грн (на звороті а.с. 11).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
В постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною відповідно до ст. 19 ЦПК України, не потребувала проведення і вчинення значного обсягу процесуальних дій, справа розглянута судом в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін і без проведення судових засідань, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5500,00 грн є необґрунтованим та завищеним.
Беручи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на встановлені фактичні обставини, на підставі ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд вважає, що витрати на надання правничої допомоги, заявлені представником позивача, є завищеними, а відтак підлягають зменшенню, тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір правничої допомоги відповідає реальності наданих послуг та їх необхідності.
На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задоволити.
Розірвати шлюб між громадянами України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.05.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №558.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати з надання професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Галагуз Дарина Миколаївна, робоча адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О.В. Стрілецька