справа № 274/7029/25
П О С Т А Н О В А провадження № 3/0274/1534/25
22.10.2025 року м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Яковлєв О.С., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює водієм в ТОВ "АРТХАУС", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
05 жовтня 2025 року о 13 год. 10 хв. по вулиці Короленка, 7 в м. Бердичеві ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Хундай Соната", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя). Від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його було повідомлено шляхом доставки смс-повідомлення. Клопотань та (чи) заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надійшло. Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Олянюк В.Л., клопоче про розгляд справи у його відсутності. Також пояснив, що ОСОБА_1 вину визнав. Працює в ТОВ "АРТХАУС" виконавцем робіт, а також виконує обов'язки водія та керує транспортним засобом, Тому просить не позбавляти його права керування транспортними засобами. Враховуючи клопотання захисника, відповідно до ст. 268 КУпАП суддя вважає можливим розглянути справу у відсутності особи, що притягається до відповідальності, та його захисника.
Доказами вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому протиправному діянні є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474163 та матеріали справи, а саме: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2025 року, з яких вбачається, що причиною огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 слугувало виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри, нечітка мова), від проходження огляду відмовився; копія постанови серії ЕНА № 5870998 від 05.11.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу; відеозаписи зі службових реєстраторів працівників поліції на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з довідкою Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області відповідно до наявних облікових даних "Інформаційного порталу Національної поліції України" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався. Як вбачається з довідки вих. № 10-15/1 від 15.10.2025 ОСОБА_1 працює в ТОВ "АРТХАУС" виконавцем робіт, виконує обов'язки водія та керує транспортним засобом, виконує роботи на об'єкті "Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Житомирської області (взводного опорного пункту) № 36 відповідно до наказу від 01.03.24.
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України Про міжнародні договори від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод , а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення . Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року). Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права. Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.
Суд враховує, що ОСОБА_1 працює водієм В ТОВ "АРТХАУС", у зв'язку з чим використовує водійські права, при цьому виконує роботи по будівництву фортифікаційних споруд, тобто для існування у особи єдиного джерела доходів і для недопущення погіршення обороноздатності країни існує потреба у використанні таких прав у майбутньому. Також встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 283, 284, 130 ч. 1 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 17000 грн. в дохід держави, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Штраф необхідно сплатити на р/рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ):37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку IBAN:UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., який необхідно сплатити на р/р: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м. Бердичiв/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)37976485; банк отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.) ; код банку отримувача (МФО)37976485 ; рахунок отримувачаUA588999980313121206000006825 ; код класифікації доходів бюджету22030101; призначення платежу - 101.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.С. Яковлєв