Справа № 168/998/25
Провадження № 2-о/168/79/25
28 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Малюти А.В.,
секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича, заінтересована особа: Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про встановлення факту, що має юридичне значення,
учасники справи в судове засідання не з'явилися,
Зміст заяви та позиції учасників справи
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Гайдашук В.М. звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Благовіщенка Куйбишевського району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області.
Свою заяву мотивував тим, що заявниця ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_3 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в сел. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області. До жовтня 2022 року проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
В жовтні 2022 року в зв'язку із військовими діями на сході України та окупацією російською федерацією (надалі - рф) східної території України, у тому числі с.Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області, заявниця ОСОБА_1 залишила основне місце проживання та переїхала на підконтрольну Україні територію в с.Нова Вижва Ковельського району Волинської області. Де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа.
На тимчасово окупованій території України залишились проживати рідні заявниці:батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дід по батьківській лінії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 дід заявниці, ОСОБА_2 , помер в с.Благовіщенка Пологівського району Запорізької області.Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 11 жовтня 2025 року територіального державного органу російської федерації «Свидетельство о смерти» (рос.мова), місцем смерті являється: Российская Федерация, обл.Запорожская, Куйбышевский район, с.Благовещенка» (рос мова).
При житті для діда заявниці - ОСОБА_2 , державою Україна нараховувались та по сьогоднішній день нараховується пенсія, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Заявниця звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м Ковель з питанням щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 та одержання одноразової допомоги на поховання. ОСОБА_1 . Однак посадовими особами УПФУ в м. Ковель було надано усне роз'яснення заявниці про необхідність подати до УПФУ в м. Ковель оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який виданий повноважним органом України, про неможливість видати свідоцтво про смерть діда заявниці та необхідність встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку.
Тому представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Гайдашука В.М. звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт смерті ОСОБА_2 .
Заінтересована особа пояснення щодо заяви не подала.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Гайдашук В.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просив заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи: Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в судове засідання не з'явився. Будь-яких заяв та клопотань суду не подав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Старовижівського районного суду від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16 год. 00 хв. 28 жовтня 2025 року. Запропонували заінтересованій особі подати невідкладно з моменту отримання копії даної письмові пояснення щодо заяви. Копію ухвали надіслали учасникам справи.
Перешкод для вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (пункт 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Конвенції).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_3 ), народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в сел.Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області. До жовтня 2022 року проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
В жовтні 2022 року в зв'язку із військовими діями на сході України та окупацією російською федерацією (надалі - рф) східної території України ( у тому числі с.Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області заявниця ОСОБА_1 залишила основне місце проживання та переїхала на підконтрольну Україні територію - в с.Нова Вижва Ковельського району Волинської області.
25 жовтня 2022 року посадовою особою структурного підрозділу ЦНАП Старовижівської селищної ради ОСОБА_1 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Зареєстровано місце проживання (перебування) заявниці ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
На тимчасово окупованій території України залишились проживати рідні заявниці:батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дід по батьківській лінії, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 дід заявниці, ОСОБА_2 , помер в с.Благовіщенка Пологівського району Запорізької області.
Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видавалось 11 жовтня 2025 року територіальним державним органом російської федерації - «Территориальний отдел ЗАГС Куйбышевского района Управления ЗАГС Запорожской области РФ» рос.мова. Відповідно до свідоцтва про смерть «Свидетельство о смерти» (рос.мова) місцем смерті являється: Российская Федерация, обл.Запорожская, Куйбышевский район, с.Благовещенка» (рос мова).
При житті для діда заявниці ОСОБА_2 державою Україна нараховувались та по сьогоднішній день нараховується пенсія, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17 жовтня 2025 року заявниця звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м Ковель з питанням щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 та одержання одноразової допомоги на поховання.
Однак посадовими особами УПФУ в м. Ковель було надано усне роз'яснення заявниці про необхідність подати до УПФУ в м. Ковель оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який виданий повноважним органом України, про неможливість видати свідоцтво про смерть діда заявниці та необхідність встановлення факту смерті ОСОБА_2 в судовому порядку.Родинні відносини заявниці та ОСОБА_2 підтверджуються належними документами.
Однак, свідоцтво про смерть діда заявниці - ОСОБА_2 видано органом окупаційної влади рф - «Территориальний отдел ЗАГС Куйбышевского района Управления ЗАГС Запорожской области РФ» (рос.мова).
А отже, станом на сьогоднішній день у заявниці ОСОБА_1 виникла потреба у встановленні факту смерті ОСОБА_2 . Будь-яким іншим чином неможливо встановити даний факт, оскільки ввести зміни до відомостей про смерть чи народження особи можливості немає, а посадові особи УПФУ в свою чергу не приймають свідчення свідків як доказ факту смерті.
Встановити даний факт смерті ОСОБА_2 необхідно для припинення нарахування зайвих грошових коштів із пенсії ОСОБА_2 та одержання спадкоємцями одноразової допомоги на поховання.
Таким чином у судовому засіданні встановлено сам факт смерті діда заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області. Даний факт вже зареєстрований іноземним органом реєстрації російської федерації.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
При вирішенні даної заяви суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який документ (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 317 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі статтею 1, статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23. Лютого 2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації смерті, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.
Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Із свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , що видав 11 жовтня 2025 року територіальний державний орган російської федерації «Территориальний отдел ЗАГС Куйбышевского района Управления ЗАГС Запорожской области РФ» рос.мова. слідує таке.
Відповідно до свідоцтва про смерть територіального державного органу російської федерації «Свидетельство о смерти» (рос.мова) місцем смерті являється: Российская Федерация, обл.Запорожская, Куйбышевский район, с. Благовещенка» (рос мова). А відповідно до довідки про смерть № С-00720, що видав 11 жовтня 2025 року територіальний державний орган російської федерації слідує, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 08.30 год в с.Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області.
Згідно Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-ІХ від 17 липня 2020 року було утворено у Запоріжській області : Пологівський район (з адміністративним центром у місті Пологи) у складі територій Більмацької селищної, Воздвижівської сільської, Воскресенської сільської, Гуляйпільської міської, Комиш-Зорянської селищної, Малинівської сільської, Малотокмачанської сільської, Молочанської міської, Оріхівської міської, Пологівської міської, Преображенської сільської, Розівської селищної, Смирновської сільської, Токмацької міської, Федорівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
А відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 376 від 28лютого 2025 року з послідуючими змінами та доповненнями, територія Пологівського району Запорізької області перебуває під тимчасовою окупацією з 01 січня 2023 року.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 17 частини 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
Оскільки законодавством визначено процедуру державної реєстрації факту смерті особи шляхом звернення до суду і заявницею доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка та реалізації в подальшому своїх прав як спадкоємця, суд приходить до висновку, що заява щодо встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Про що слід роз'яснити заявнику.
Відповідно до частини 4 статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного,
керуючись статтею 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,
статтями 12, 18,76-81, 89, 247,258,263-265, 273, 315-319, 354, 430 ЦПК України,
суд
Заяву представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Гайдашука Валентина Миколайовича, заінтересована особа: Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про встановлення факту, що має юридичне значення,- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Благовіщенка Куйбишевського району Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Благовіщенка Пологівського (раніше Куйбишевського) району Запорізької області.
Судові витрати не відшкодовуються.
Роз'яснити заявниці ОСОБА_1 , що відповідно до частини 2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст виготовлено в нарадчій кімнаті 28 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,.
Представник заявника: адвокат Гайдашук Валентин Миколайович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1063 від 30.11.2018 року.
Заінтересована особа: Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),юридична адреса: м.Ковель, вул.Кармелюка,4 Ковельський район Волинська область, код юридичної особи: 42621254.
Суддя А.В.Малюта