05.09.2006 Справа № А23/42
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Деревяненко Н.Л., довіреність №б/н від 04.09.06, представник;
від позивача: Коськовенський В.Ш., довіреність №379173 від 14.11.05, представник;
відвідповідача:КочетоваТ.В., довіреність №1668/10/10 від 14.03.06, держподатревізор-інспектор відділу Криничанської МДПІ;
від відповідача: Лісовий А.В., довіреність №5377/10/10-041від 13.09.06, нач.юр.відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції, Дніпропетровської області, селища міського типу Кринички;
на постанову господарського суду Дніпропетровські області від 17 квітня 2006 року;
у справі №А23/42;
за позовом Дніпропетровського обласного державного підприємства по племінній спраі у тваринництві “Облплемпідприємство», с. Горького Дніпропетровського району, Дніпропетровської області
до Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл., селище міського типу Кринички
про визнання недійсними та скасування рішень про стягнення фінансових санкцій №0000782301/3/14-23-00693138/295 від 19 січня 2006 року та №0000772301/3/14-23-00693138/294 від 19 січня 2006 року.
Позивач, Дніпропетровське обласне державне підприємство по племінній справі у тваринництві “Облплемпідприємство», село Горького Дніпропетровського району, Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
№0000782301/3/14-23-00693138/295, від 19 січня 2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на загальну суму 13090 гривень з яких 11900 гривень основний платіж, 1190 гривень штрафні санкції;
№0000772301/3/14-23-00693138/294 від 19 січня 2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 23762,36 гривень з яких 15841,63 гривень основний платіж, 7920,73 гривень штрафні санкції, прийнятих відповідачем Криничанською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем зроблений неправильний висновок стосовно не включення в повному обсязі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), отриманих від іншої діяльності, не пов'язаної з сільськогосподарським виробництвом, а саме, реалізації виготовленої Позивачем з металобрухту металоконструкцій, та не віднесення на валові доходи відповідно до вимог пункту 4.1 статті 4 та пункту 7.20 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та розділу 1 статті 1 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки».
Та включення до спеціальної декларації №2 в податкові зобов'язання суми від виготовленої позивачем та реалізованої металоконструкції як такої, що не є продукцією власного виробництва відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість».
Крім того, Відповідачем безпідставно вказано про порушення Позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а саме до загальної декларації зайво віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за одержані перчатки ветеринарні, які були продані Позивачем як зайві.
Постановою господарського суду у справі №А23/42 від 17 квітня 2006 року (суддя Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000782301/3/14-23-00693138/295 від 19 січня 2006 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000772301/3/13-23-00693138/294 від 19 січня 2006 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20150,44 гривень, із яких 13433,63 гривень основний платіж, 6716,81 гривень штрафні санкції.
В решті позову відмовлено.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Вироблені Позивачем власними силами з власного матеріалу (металобрухту) без залучення покупної сировини, металопродукції, є, відповідно, продукцією власного виробництва.
Приймаючи до уваги, що Позивач є сільськогосподарським виробником, згідно довідки позивача №157 від 23 березня 2006 року питома вага від реалізації сільськогосподарської продукції становить 92,9% в загальній сумі реалізації продукції по підприємству, операції з продажу металоконструкцій, виготовлених позивачем, підпадають під правила оподаткування податком на додану вартість з урахуванням норм, визначених пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість», як операції з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва.
При цьому до власного виробництва відносяться не тільки товари (роботи, послуги), що мають сільськогосподарську спрямованість, це може бути і несільськогосподарська продукція власного виробництва.
Стосовно порушення Позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» при віднесені до загальної декларації податкового кредиту суми податку на додану вартість за одержані від приватного підприємства “Талісман К» рукавиць ветеринарних.
З урахуванням того, що поліетиленові рукавиці не є виробленою продукцією Позивача, сума податку на додану вартість по придбаним рукавицям 2408,33 гривень віднесена до податкового кредиту до загальної декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року.
Оскільки технологічний процес на підприємстві Позивача передбачає використання зазначених рукавиць, яка підлягає відображенню в спеціальній податковій декларації і включенню до складу податкових зобов'язань позивача, відповідно, сума податку на додану вартість з придбаних рукавиць повинна відноситись до податкового кредиту спеціальної декларації.
Стосовно висновку Відповідача про включення в 2004 році не в повному обсязі виручки від реалізації продукції виробленої Позивачем металопродукції, отриманої від іншої діяльності, не пов'язаної з сільськогосподарським виробництвом, до складу валових доходів в сумі 58426,67 гривень, то пункт 4 статті 9 цього Закону для сільськогосподарських товаровиробників платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» зупинено, за винятком пунктів 7.7, 7.8 статті 7 і пунктів 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8 статі 13 цього закону.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Відповідно до статті 2 Закону України “Про фіксований сільськогоподарський податок» змін, які внесено Законом України від 19 червня 2003 року №974-ІV “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» , починаючи з 1 січня 2004 року підприємства, які крім виробництва (вирощування) переробки та збуту сільськогосподарської продукції займаються іншими видами діяльності, з меток оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». Такі фінансові результати підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Таким чином, Відповідач вважає, що починаючи з 1 січня 2004 року на платників фіксованого сільськогосподарського податку поширюється дія Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» в частині оподаткування прибутку, який отримано від несільськогосподарської діяльності.
Стосовно застосування господарським судом пункту 11. 29 Закону України “Про податок на додану вартість» то Відповідач вважає, що доводів про те, що Позивач виробляє продукцію не із власної сільськогосподарсько сировини, Позивачем не наведено.
В супереч цього Відповідач вважає, що внаслідок ліквідації об'єкта, підприємства утворюються активи, вартість яких у бухгалтерському обліку складається з вартості понесених для такої ліквідації витрат.
Тому зобов'язання з податку на додану вартість при цьому нараховуються на підставі підпункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість», податком на прибуток підприємств така операція оподатковується відповідно до вимог підпунктів 8.4.8, 8.4.10 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
При реалізації отриманих внаслідок ліквідації основних засобів, активів на сторону, відбувається убуток запасів підприємства за ліквідаційною вартістю з відповідним нарахуванням податку на додану вартість та включення сумі реалізації без податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань підприємства.
Описана операція не є виробництвом продукції і не може обліковуватись у спеціальній декларації з податку на додану вартість.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що Позивачем були проведені ремонтні роботи, під час яких був отриманий металобрухт зі старих металоконструкцій.
Вироблені Позивачем власними силами з власного матеріалу (металобрухту) без залучення покупної сировини, металопродукції, є, відповідно, продукцією власного виробництва.
Відповідно до довідки Позивача №157 від 23 березня 2006 року підприємство його є сільськогосподарським виробником.
Питома вага від реалізації сільськогосподарської продукції становить 92,9% в загальній сумі реалізації продукції по підприємству.
Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість», визначення продукції як сільськогосподарської власного виробництва має значення лише для встановлення співвідношення між сумою, одержаною від поставки саме такої сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, та загальною сумою валового доходу підприємства. У випадку, коли сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, на таке підприємство - сільськогосподарського товаровиробника розповсюджується пільга по сплаті до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.
При цьому до власного виробництва відносяться не тільки товари (роботи, послуги), що мають сільськогосподарську спрямованість. Це може бути і несільськогосподарська продукція власного виробництва.
Тому операції з продажу металоконструкцій, виготовлених позивачем, підпадають під правила оподаткування податком на додану вартість з урахуванням норм, визначених пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість», як операції з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва.
Таким чином, сума податку на додану вартість з реалізованих Позивачем металоконструкцій, як продукції власного виробництва, згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» повністю залишається у розпорядженні позивача для цільового використання, і підлягає відображенню в спеціальній декларації відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271.
А також відповідно до пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166.
Стосовно порушення Позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» при віднесені до загальної декларації податкового кредиту суми податку на додану вартість за одержані від приватного підприємства “Талісман К» рукавиць ветеринарних на суму 14450 гривень, в тому числі податок на додану вартість 2408,33 гривень, які були реалізовані Позивачем, як зайві, судова колегія погоджується з висновком господарського суду та вважає наступне.
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що 11 лютого 2005 року Позивач придбав у ПП “Талісман К» товар - поліетиленові рукавиці на загальну суму 14450 гривень, в тому числі податок на додану вартість 2408,33 гривень.
Вказані рукавиці придбавались позивачем для використання в основній (сільськогосподарській) діяльності підприємства Позивача.
Господарським судом встановлено, що твердження Позивача, про те що рукавиці придбавались з виключною метою їх подальшого продажу для здійснення іншої несільськогосподарської діяльності матеріалами справи, не підтверджено.
Зазначені рукавиці Позивачем були реалізовані 20 жовтня 2005 року, накладна №1152 від 20 жовтня 2005 року, податкова накладна №471 від 20 жовтня 2005 року, як зайві.
Згідно бухгалтерського обліку вартість придбаних рукавиць позивачем відображена по рахунку 20 “Виробничі запаси».
З урахуванням того, що придбані поліетиленові рукавиці не є виробленою продукцією Позивача, сума податку на додану вартість по придбаним рукавицям 2408,33 гривень ним віднесена до податкового кредиту до загальної декларації з податку на додану вартість за лютий 2005 року.
Але судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що придбані поліетеленові рукавиці первісно придбавались Позивачем для використанні у сільськогосподарській діяльності.
Висновок Відповідача про віднесення суми податку на додану вартість 2408,33 гривень до податкового кредиту спеціальної декларації №2, є обгрунтованим.
Тому сума податку на додану вартість з придбаних рукавиць повинна відноситись до податкового кредиту спеціальної декларації. В наслідок чого в загальній декларації Позивачем завищений податковий кредит на суму 2408,33 гривень, є обгрунтованим.
Висновок Відповідача є правильним.
Стосовно включення в 2004 році не в повному обсязі виручки від реалізації продукції (виробленої позивачем металопродукції), отриманої від іншої діяльності, не пов'язаної з сільськогосподарським виробництвом, до складу валових доходів в сумі 58426,67 гривень, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що висновок Відповідача таким, що суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» фіксований сільськогосподарський податок-це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну цей податок сплачується в рахунок податку на прибуток підприємств.
При цьому пунктом 4 статті 9 цього Закону для сільськогосподарських товаровиробників -платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» зупинено, за винятком пунктів 7.7, 7.8 статті 7 і пунктів 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8 статі 13 цього закону.
З огляду на наведене господарський суд правильно визначився, що у Відповідача відсутні законні підстави для донарахування Позивачу суми податку на прибуток підприємств по зазначеній вище операції в сумі 11900 гривень за 2004 рік як платнику фіксованого сільськогосподарського податку.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Криничанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, селища міського типу Кринички, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровські області від 17 квітня 2006 року у справі №А23/42, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько