Справа № 347/2063/25
Провадження № 1-кп/347/346/25
"28" жовтня 2025 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним 12025091190000074 від 03.03.2025 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , не працюючого, з базовою середньою освітою, депутатом не обирався, утриманців не має, не одруженого, раніше не судимого,
який, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
ОСОБА_4 , приблизно о 2016 році, за місцем постійного проживання, у господарському приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов вогнепальну зброю, а саме військову нарізну вогнепальну зброю - 8мм., п'ятизарядний військовий карабін МАНЛІХЕР, мод.35 М промислового виробництва, під патрон Манліхер 8x56R Hungarian Mannlicher та військову нарізну вогнепальну зброю - 7,62 мм револьвер «Наган» зразка 1895 р., № НОМЕР_1 та 5 (п'ять) боєприпасів калібру 7.62 м.
В подальшому ОСОБА_4 , в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою № 576 КМ України від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом №622 МВС України від 21.08.1998, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відноситься до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, будучи обізнаним щодо їх зовнішнього вигляду, характеристик та призначення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та розуміючи, що знайдені ним предмети є вогнепальною зброєю та боєприпасами, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч передбаченому законом порядку, шляхом привласнення, незаконно придбав вказану зброю та залишив її за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу, зберігав без мети збуту.
В подальшому, 22 серпня 2025 року під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 , у приміщенні господарської споруди, було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, а саме військову нарізну вогнепальну зброю 8мм., п'ятизарядний військовий карабін МАНЛІХЕР, мод.35М промислового виробництва, під патрон Манліхер 8x56R Hungarian Mannlicher та військову нарізну вогнепальну зброю - 7,62 мм., револьвер «Наган» зразка 1895 р., № НОМЕР_1 та 5 (п'ять) боєприпасів калібру 7,62 м.
Відповідно до висновку експерта від 22.09.2025 предмет наданий на дослідження є військовою нарізною вогнепальною зброєю - 8мм., п'ятизарядним військовим карабіном МАНЛІХЕР, мод. 35 М промислового виробництва, під патрон Манліхер 8x56R Hungarian Mannlicher. Карабін справний та придатний для стрільби.
Відповідно до висновку експерта від 09.09.2025 року, предмет є військовою нарізною вогнепальною зброєю - 7,62 мм., револьвером «Наган» зразка 1895 р., № НОМЕР_1 під 7,62-мм револьверний патрон. Револьвер промислового виробництва справний та придатний для стрільби та 5 (п'ять) боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, придатні до стрільби, а саме військовими 7,62-мм патронами до револьверу системи «Наган» зразка 1895 року промислового виробництва 1978 року.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково пояснив, що дійсно здійснюючи вдома розбирання речей домашнього вжитку, знайшов у себе вогнепальну зброю та боєприпаси до неї. Такі належали ще його покійному батьку. Проте, обвинувачений не знав, що такі його дії щодо зберігання зброї та патронів, можуть завдати комусь шкоди. Шкодує що не повідомив про знайдені речі правоохоронні органи. Просив суд його суворо не карати, ствердив, що зробив для себе правильні висновки. Запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме, висловив жаль з приводу вчиненого, та щиро розкаявся.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у незаконному зберіганні та придбанні вогнепальної зброї, та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне зберігання та придбання вогнепальної зброї, та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Щодо призначення покарання.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 три роки, із застосуванням статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.
Позиція сторони захисту.
Сторона захисту, просила врахувати всі пом'якшуючі обставини, та призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 263 КК України із застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, та із застосуванням статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком.
Позиція суду щодо призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, по місцю реєстрації ОСОБА_4 характеризується позитивно, громадського порядку в с. Вижній Березів не порушував, користується авторитетом серед односельців, бере активну участь у громадській діяльності села, надає матеріальну допомогу ЗСУ, проживає в старому житловому будинку один. Отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, проживання в гірському населеному пункті, отримання державної допомоги малозабезпеченій сім'ї, а також враховує те, що до кримінальної відповідальності обвинувачений притягається вперше.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що в даному випадку ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, повністю визнав вину, зробив для себе правильні висновки, та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме. Суд також враховує позицію прокурора, який вважав, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст.75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення йому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим, суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засуджену особу, привчає її до додержання законів, нагадує їй, що вона не виправдана, а проходить випробування, від результату якого залежить її подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Що стосується покликання захисника на застосування ст. 69 КК України, то суд звертає увагу, що положення ч.1 ст.69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим ((ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)).
Встановлені судом, та зазначені захисником пом'якшуючі обставини суд врахував, однак самі по собі, вони не є підставою для застосування ст. 69 КК України, та призначення покарання нижче нижчої межі передбаченої в санкції статті.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, на переконання суду, покарання у виді позбавлення волі визначене в санкції ч.1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винуватого, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винуватого. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним із вчиненням злочину.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Вчиненим кримінальним правопорушенням шкода не заподіяна.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 100, 349, 368, 371, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 , ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили у виді домашнього арешту залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертизи у розмірі 4457 гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Косівського районного суду Івано-Франківської області на речові докази у даному кримінальному провадженні.
Речові докази, а саме:
- горизонтальну мисливську рушницю із маркуванням НОМЕР_2 - знищити;
- вертикальну мисливську рушницю із маркуванням НОМЕР_3 - знищити;
- боєприпаси у кількості 102 штуки - знищити;
- боєприпаси у кількості 108 штук - знищити;
- три банки із вмістом речовини схожої на порох - знищити;
- пристрій для виготовлення набоїв - знищити;
- гладкоствольну мисливську рушницю та два патрони із маркуванням USSR 3278 та 3276 - знищити;
- гладкоствольну мисливську рушницю із маркуванням НОМЕР_4 - знищити;
- вісім штик ножів, які поміщено до спеціального пакету WAR 1866571 - знищити;
- дві пластикові коробки та шість металевих коробок із вмістом речовини ззовні схожої на порох, які поміщено до спеціального пакету WAR 1866572 - знищити;
- гладкоствольну мисливську рушницю - знищити;
- револьвер із маркуванням ШЯ 570 та патрони в кількості п'ять штук, які поміщено до спеціального пакету RIC 2273408 - знищити;
- глушник, який поміщено до спеціального пакету RIC 2273405 - знищити;
- патрони в кількості 38 (тридцять вісім) штук, які поміщено до спеціального пакету RIC 2273404 - знищити;
- частину карабіну - знищити;
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1