Справа № 346/4059/25
Провадження № 1-кс/346/1140/25
29 жовтня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчої ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091180000578 від 18 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України клопотання старшої слідчої слідчого відділення Коломийського районного відділу поліції капітана поліції ОСОБА_4 погоджене прокурором Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , заміжньої, з середньою освітою, на утриманні п'ятеро неповнолітніх дітей, раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Звернувшись із вказаним клопотанням слідча посилається на те, що 10 липня 2025 близько 14 год 30 хв ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , почувши шум в під'їзді свого будинку вийшла на сходову клітку, де в цей час тривав конфлікт між неповнолітніми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_5 зробила підліткам словесне зауваження, після чого конфлікт між даними особами припинився та ОСОБА_7 з ОСОБА_8 стали втікати з під'їзду.
В цей час, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, тримаючи в руці металеву палицю та маючи на меті спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_7 , наздоганяючи останнього, нанесла йому удар палицею в область лівої руки. Коли ОСОБА_7 вибіг з під'їзду будинку на вулицю, ОСОБА_5 вибігла слідом за ним та знаходячись на близькій відстані від ОСОБА_7 , розрахувавши траєкторію польоту палиці, яку тримала в руці, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно кинула її в сторону ОСОБА_7 , поціливши йому в потилицю.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 щодо ОСОБА_7 , останньому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із забійною раною потиличної ділянки, переломом потиличної кістки, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості та крововиливом під тверду мозкову оболонку, які відповідно до висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
27 жовтня 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_11 від 18 липня 2025 року; копією протоколу допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 ; протоколами допиту свідків; копією протоколу про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 жовтня 2025 року; копією протоколу допиту підозрюваної; висновком експерта № 142/-д від 21 жовтня 2025 року та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п. 1, 3 КПК України, що є підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, а також спробам незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідча вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, (ст. 121 ч. 1 КК України), за яке передбачено покарання у виді від п'яти до восьми років позбавлення волі, а тому під страхом можливого застосування реального покарання у виді позбавлення волі, підозрювана може вчинити дії пов'язані із незаконним впливом на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні.
При вивченні особи підозрюваної встановлено, що ОСОБА_5 уродженка селища Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителька АДРЕСА_3 , українка, громадянка України, з середньою освітою, не працююча, заміжня, на утриманні п'ятеро неповнолітніх дітей, депутатом не обиралася, не судима, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що свідчить про те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а тому відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який може забезпечувати належну процесуальну поведінку підозрюваної.
З метою досягнення дієвості, завдань кримінального провадження, а також вимог ст. 9 КПК України, на підозрювану ОСОБА_5 також необхідно покласти процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, оскільки покладення такого обов'язку забезпечить швидке, повне та неупереджене розслідування та судовий розгляд;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання залежно від стадії кримінального провадження.
Перелічені обставини вказують на відсутність у підозрюваної соціально-стримуючих факторів, а відтак необхідність застосування до неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Тому просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання із покладенням вказаних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор та слідча клопотання з вказаних підстав підтримали. Доповнили клопотання та просять також застосувати до підозрюваної обов'язок не спілкуватись з неповнолітнім потерпілим та неповнолітніми свідками у даному кримінальному провадженні.
Підозрювана в судовому засіданні щодо обрання запобіжного заходу не заперечила та пояснила, що вину успричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не визнає, однак порушувати обов'язки не буде.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового розгляду вважаю, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Відповідно до ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ст. 179 ч. 1 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України.
Частиною ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слідчий суддя ураховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною кримінального правопорушення.
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів слідчий суддя вважає, що підозра у інкримінованому злочині є достатньо обгрунтованою.
Зокрема, про це свідчать досліджені в судовому засіданні: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025091180000578 від 18 липня 2025 року про внесення відомостей вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України; копією протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_13 від 18 липня 2025 року про обставини спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень її неповнолітньому сину ОСОБА_7 ; копією протоколу допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 про обставини конфлікту та спричинення йому тілесних ушкоджень; протоколами допиту свідків; копією протоколу про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 жовтня 2025 року, відповідно до якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 в ході вказаної слідчої дії вказав на фотокартку № 2, на якій згідно із інформаційною довідкою зображена ОСОБА_5 ; висновком експерта № 142/99-д від 21 жовтня 2025 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи, яким встановлено наявність, характер та ступінь тяжкості отриманих неповнолітнім потерпілим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Враховуючи обґрунтованість підозри, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено також наявність ризиків, про які зазначила слідча. При цьому слідчий суддя також враховує особу підозрюваної, яка є не судимою, одруженою, непрацюючою, має на утримання п'ятеро неповнолітніх дітей.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризиків передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що зважаючи на те, що ОСОБА_5 інкримінуються вчинення тяжкого злочину, за який передбачена передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що може бути підставою та мотивом з метою уникнення покарання незаконно впливати на свідків та потерпілого, з метою схиляння їх до зміни показань чи надання недостовірних показань з приводу події вчиненого злочину, шляхом залякування, вмовляння, погроз або іншим чином, з метою уникнення відповідальності ухилятися від органу досудового розслідування та суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства;
Вказане свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам без застосування запобіжного заходу, тому вважаю, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а також в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 повідомила, що двоє її неповнолітніх дітей є хворими, тому потребують поїздок у м. Івано-Франківськ у медичні заклади. З огляду на це обов'язок повідомляти слідчого, прокурора чи суд про кожен випадок виїзду за межі Коломийського району слідчий суддя вважає надмірно обтяжливим для підозрюваної та його застосування є невиправданим у даній справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, та враховуючи, що особисте зобов'язання це найм'якший запобіжний захід визначений кримінально-процесуальним законодавством, слідчий суддя вважає, що враховуючи вагомість доказів про підозру вчинення кримінального правопорушення з метою забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а також запобіганню вказаного ризику незаконного впливу на свідків чи потерпілого, тому подане клопотання слід визнати обґрунтованим.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205 ,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_5 такі процесуальні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомити слідчого, прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну місця свого проживання;
3) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню у позапроцесуальний спосіб.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання призначити строком на шістдесят днів, до 27 грудня 2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 що в разі не виконання покладених обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 .
Ознайомити підозрювану ОСОБА_5 з ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1