Справа № 344/19265/25
Провадження № 1-кс/344/7509/25
28 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025090000000623 від 30.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове слідство кримінального провадження № 12025090000000623 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 30 вересня 2025 року, приблизно о 13 год 40 хв, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки «Renault T460», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », та напівпричепа марки «CARNEHL CHKS-HH», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », здійснював рух по вул. Степана Бандери в м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області у напрямку нерегульованого перехрестя із вул. Свободи.
Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід», визначеними у Додатку № 1 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, для виконання маневру повороту ліворуч на вул. Свободи водій ОСОБА_4 перед перехрестям вулиць Степан Бандери та Свободи зупинив автопоїзд передньою частиною у межах дорожніх знаків «Пішохідний перехід», чим створював перешкоду руху пішоходів через перехід.
В цей час, по вул. Степана Бандери за ходом руху автопоїзда, правим тротуаром до перехрестя підійшла пішохід - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухаючись у напрямку пішохідного переходу, підійшла до передньої частини автопоїзда під керуванням ОСОБА_4 , який продовжував стояти перед виїздом на перехрестя, та почала переходити проїзну частину дороги перед його передньою частиною, йдучи справа наліво відносно розташування автопоїзда.
У свою чергу водій ОСОБА_4 діючи з кримінально протиправною недбалістю, створивши перешкоду для руху пішоходів, був неуважним, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух автопоїздом виконуючи маневр повороту ліворуч з вул. С. Бандери на вул. Свободи в м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області та при цьому передньою лівою частиною автопоїзда вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , спричинивши її травмування.
У вищезазначений спосіб ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: п. 1.5., п. 2.3., б), д), п. 10.1., п. 16.3.
У результаті порушення ОСОБА_4 указаних правил безпеки дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення, від яких померла в КНП «Яремчанській центральній міській лікарні».
Так, згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
28 жовтня 2025 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні: протоколом огляду місця події; показами свідків, висновками інженерно-транспортних та судово-медичних експертиз, протоколом слідчого експерименту, а також іншими доказами у кримінальному провадженні.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
За вказаних обставин слідчий просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики зазначені прокурором не обґрунтовані.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
28 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім цього, прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак прокурором, всупереч ч. 1 ст. 183 КПК України, не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Зокрема, прокурором не взято до уваги те, що подія мала місце 30 вересня 2025 року і з того часу ОСОБА_4 було відомо про її обставини, але жодних дій по уникненню відповідальності він не вчинив, не переховувався, вину визнає, потерпіла претензій до нього немає.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, наявність постійного місця проживання.
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, з покладенням на нього додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Частиною 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою будинок АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді діє до 28 грудня 2025 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено 29.10.2025 року о 16 годині 30 хвилин.