Справа №: 343/1839/25
Провадження №: 2/343/966/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання Шикор Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1839/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за виконавчим написом,
за участю: представника позивача - адвоката Васютина Я.В.,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 8774,05 грн, а також судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 квітня 2020 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук В.В. учинив виконавчий напис № 8212 про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь ТОВ "ФІНФОРС" заборгованості в розмірі 12728,60 грн. На підставі вказаного виконавчого напису відповідач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця міста Києва Дорошкевич В.Л. та пред'явив його до виконання. 22 квітня 2020 року приватний виконавець відкрила виконавче провадження № 61899849 та звернула стягнення на його заробітну плату.
Він звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ "ФІНФОРС" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд його позов задоволив, вказаний вище виконавчий напис визнав таким, що не підлягає виконанню, а також стягнув з ТОВ "ФІНФОРС" на його користь безпідставно набуті грошові кошти за виконавчим написом № 8212 від 15.04.2020 у розмірі 3954,55 грн та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Незважаючи на визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, приватний виконавець міста Києва Дорошкевич В.Л. у рамках виконавчого провадження № 61899849 продовжувала вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим з його заробітної плати було стягнуто всю суму коштів за виконавчим написом.
07 квітня 2025 року він звернувся до ТОВ "ФІНФОРС" із письмовою претензією про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 12728,60 грн, однак вона залишилась без задоволення. Зважаючи на це, він подав до ДВС заяву про примусове виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30.04.2021 про стягнення з ТОВ "ФІНФОРС" на його користь безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3954,55 грн та судового збору в розмірі 908,00 грн.
Також він звернувся приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів по виконавчому провадженні № 61899849 в загальному розмірі 2272,80 грн, що складається із 1272,86 грн основної винагороди приватного виконавця та 1000 грн витрат на проведення виконавчих дій. Остання ж повідомила, що грошові кошти в сумі 1272,86 грн, що стягнуто як основну винагороду, повернуто йому, проте грошові кошти в розмірі 1000,00 грн, які є витратами виконавчого провадження, поверненню не підлягають.
Таким чином, безпідставно стягнутою на користь відповідача залишилась сума в розмірі 8774,05 грн (12 728,60 грн - 3954,55 грн). Оскільки ТОВ "ФІНФОРС" добровільно відмовляється повертати йому безпідставно набуті ним грошові кошти, він змушений звернутися з позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задоволити. Не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, в якій визначена дата судового засідання, та копії позовної заяви з додатками як поштовим рекомендованим відправленням (а.с. 31) за юридичною адресою відповідача, яке отримане, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35), так і шляхом доставлення таких до електронного кабінету користувача ЄСІТС, які отримані, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документа (а.с. 33). Відзив на позов, будь-яких заяв, клопотань відповідач не подавав.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
згідно з ухвалою від 25.09.2025, суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та проведенням судового засідання.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, не скористався.
24 жовтня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи. Цього ж дня представник позивача заявив про намір подати докази на понесення його довірителем витрат на професійну правничу допомогу.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2020, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрила виконавче провадження № 61899849 з примусового виконання виконавчого напису № 8212, який видав 15.04.2020 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНФОРС" заборгованості в розмірі 12728,60 грн. Також приватний виконавець постановила стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1272,86 грн, що становить 10% від загальної суми до стягнення за виконавчим листом (а.с. 4).
21 травня 2020 року приватний виконавець у рамках ВП № 61899849 винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 5).
Як установлено з рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2021, яке набрало законної сили, суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 8212 від 15.04.2020, який вчинив приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 12728,60 грн. Стягнув із ТОВ "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти за виконавчим написом № 8212 від 15.04.2020 у розмірі 3954,55 грн, а також судовий збір у розмірі 908,00 грн (а.с. 6-8).
10 лютого 2022 року приватний виконавець у рамках ВП № 61899849 винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8212, який видав 15.04.2020 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНФОРС" заборгованості в розмірі 12728,60 грн. У постанові зазначено, що до приватного виконавця надійшло повідомлення від стягувача про повну сплату боргу. На рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів від боржника, достатня для погашення розміру основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Боржник погасив заборгованість у повному обсязі. Ураховуючи наведене, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець постановив виконавче провадження закінчити (а.с. 9).
Як зазначено у звіті про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 за постановою від 21.05.2020 у ВП № 61899849 за виконавчим документом - виконавчим написом № 8212, який виданий 15.04.2020, за період з 01.07.2020 до 31.05.2021 становить 12728,60 грн за сумою основного боргу, 395,44 грн за сумою основної винагороди (а.с. 10).
07 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "ФІНФОРС" із претензією про повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 12728,60 грн, оскільки такі отримані за виконавчим написом, який суд визнав таким, що не підлягає виконанню (а.с. 11). Таку претензію ОСОБА_1 направив на електронну адресу ТОВ "ФІНФОРС" (а.с. 12).
У своїй відповіді за вих. № 14.04-ВП від 14.04.2025 ТОВ "ФІНФОРС" зазначив, що в резолютивній частині рішення Печерського районного суду м. Києва вказано, що безпідставно стягнуті кошти в сумі 3954,55 грн та судовий збір у сумі 908,00 грн. Кошти в сумі 12728,60 грн, що складають суму боргу за кредитним договором, не стягувалися в межах виконавчого провадження, зазначеного в рішенні суду (а.с. 13).
З огляду на те, що рішення суду ТОВ "ФІНФОРС" добровільно не виконало, позивач звернувся до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ТОВ "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 3954,55 грн та судового збору в сумі 908,00 грн (а.с. 15).
На підставі вказаної вище заяви старший державний виконавець Печерського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження № 78494236, про що виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2025 (а.с. 16).
ОСОБА_1 також звертався до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. із заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів по виконавчому провадженні № 61899849 в загальному розмірі 2272,80 грн (а.с. 17-18).
У відповіді № 132307 від 14.07.2025 приватний виконавець Дорошкевич В.Л. повідомила, що станом на дату закінчення ВП № 61899849 з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 15001,46 грн, з яких: 12728,60 грн - сума боргу за виконавчим документом, яка перерахована на рахунок стягувача ТОВ "ФІНФОРС"; 1000 грн - витрати виконавчого провадження; 1272,86 грн - основна винагорода приватного виконавця. Грошові кошти в розмірі 1272,86 грн, які стягнуто як основну винагороду приватного виконавця, повернуто, що підтверджується платіжною інструкцією № 120312 від 09.07.2025. Грошові кошти в розмірі 1000 грн є витратами виконавчого провадження та згідно із Законом України "Про виконавче провадження" не підлягають поверненню (а.с. 19, 20).
Між сторонами виник спір з приводу набуття відповідачем коштів, яке мало місце під час примусового стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, який суд визнав таким, що не підлягає виконанню.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
суд, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави (глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд за результатами аналізу положень статті 1212 ЦК України виснував, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав). Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України, у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.
В зазначених постановах Верховний Суд також дійшов висновків, що факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Такі ж висновки містяться і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 623/363/20, провадження № 61-3007св21 від 06 жовтня 2021 року.
Оскільки виконавчий напис № 8212, який вчинив приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., за яким з ОСОБА_1 стягнуто 12728,60 грн, суд визнав таким, що не підлягає виконанню, то правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів уважається такою, що відпала.
За таких обставин, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, ТОВ "ФІНФОРС" зобов'язаний повернути ОСОБА_1 отримані в порядку примусового виконання вказаного вище виконавчого напису грошові кошти.
Подібні висновки щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладені і в постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 у справі № 623/363/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Щодо суми, яка підлягає поверненню, як безпіставно набута, то суд зазначає, що до стягнення за виконавчим написом була заявлена сума в розмірі 12728,60 грн. Таку ж суму стягнуто з позивача в рамках виконавчого провадження № 61899849, про що свідчать описані вище докази, незважаючи на те, що суд визнав виконавчий напис № 8212 від 15.04.2020 таким, що не підлягає виконанню. За рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2021, з ТОВ "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 стягнуто 3954,55 грн як безпідставно набуті грошові кошти за виконавчим написом нотаріуса № 8212 від 15.04.2020. Виконавчий лист щодо примусового стягнення з ТОВ "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 3954,55 грн звернуто до примусового виконання. Тобто безпідставно стягнутими грошовими коштами залишилася сума в розмірі 8774,05 грн (12728,60грн-3954,55 грн), яку і заявив до стягнення позивач.
Таким чином, ураховуючи обставини, які встановив суд, та оцінивши наявні в справі докази, суд уважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №5102-18-011/С від 18.09.2025 (а.с. 25).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, то його представник заявив про намір подати докази про розмір понесених таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення. У зв'язку з цим, для вирішення питання про судові витрати слід призначити судове засідання.
На підставі викладеного, ст. 1212 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за виконавчим написом задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 8774 (вісім тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 05 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.
Стороні позивача, яка зробила відповідну заяву, у строк до 29 жовтня 2025 року подати докази щодо розміру понесених судових витрат, які одночасно направити відповідачу.
Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 03 листопада 2025 року о 11:00 годин у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115 Калуського району Івано-Франківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584.
Повне рішення буде складено до 29 жовтня 2025 року.
Суддя С.М.Монташевич
Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.