Єдиний унікальний номер 341/1265/25
Номер провадження 2/341/726/25
29 жовтня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін розглянув питання відкладення розгляду справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представниця Ткаченко Ю. О. в інтересах ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики № 72318435 у розмірі 8500,0 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 01.08.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання у справі призначено на 20.10.2025.
30.09.2025 на адресу суду надійшла заява представника ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. При цьому представник позивача повідомив, що у відповідача станом на 29.09.2025 відсутня заборгованість за кредитним договором, про що долучив довідку про відсутність заборгованості.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відмовлено у закритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала, серед іншого, обґрунтована практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22.
Також, ухвалою суду від 20.10.2025 розгляд справи відкладено на 29.10.2025. Викликано у судове засідання представника позивача, явку якого визнано обов'язковою.
Позивач вимоги ухвали суду від 20.10.2025 не виконав, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
Натомість, 22.10.2025 до суду від представника позивача надійшло повторне клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2. Ч. 1 ст. 255 ЦПК України з покликанням на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20.
Також, у своїй заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: стягнути з із ОСОБА_1 2422,4 грн судового збору та 3500,0 грн витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання подальшого розгляду справи, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 4).
Отже, стаття 255 ЦПК України передбачає дві самостійні правові підстави для закриття провадження у справі.
При цьому у частині другій статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Передбачені у пунктах 2, 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстави закриття провадження у справі передбачають різні наслідки в частині вирішення питання розподілу судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тоді як стаття 142 ЦПК України регулює питання розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі.
У разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).
Аналогічні приписи містяться і в частині третій статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Проте, суд звертає увагу на положення частини третьої ст. 142 ЦПК України, яка установлює, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Аналіз змісту відповідних положень статей 141 та 142 ЦПК України у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачив можливість відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору за рахунок відповідача, якщо відповідач виконав позовні вимоги після пред'явлення позову до суду. У цьому випадку положення саме частини третьої статті 142 ЦПК України є спеціальними і підлягають застосуванню під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зі змісту поданої до суду 30.09.2025 заяви про закриття провадження у справі та довідки про відсутність заборгованості від 29.09.2025 № 2909/7, платіжної інструкції, суд установив, що відповідач ОСОБА_1 виконав заявлені у позові вимоги про стягнення коштів за кредитним договором 26.09.2025, тобто після пред'явлення позову.
Таким чином, саме внаслідок виконання позовних вимог відповідачем надійшла відповідна заява про закриття провадження, яка, за своєю суттю, полягає у тому, що позивач відмовляється підтримувати позов через його фактичне задоволення відповідачем.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Підсумовуючи, у випадку закриття провадження через відсутність предмета спору за клопотанням позивача йому з державного бюджету підлягає поверненню уся сума судового збору.
Якщо ж провадження у справі закривається у зв'язку з відмовою від позову до початку розгляду справи по суті суд повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору. Також, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат саме з відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Такої процесуальної дії і волевиявлення як «непідтримання позовних вимог» позивачем і її наслідки положеннями ЦПК України не передбачено.
Проте, позивач може відмовитись підтримувати позовні вимоги у спосіб подання заяви про залишення позову без розгляду або заяви про відмову від позову.
При цьому суд звертав увагу позивача на висновки Верховного Суду, які сформульовано у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22 і полягають у тому, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування.
Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, на яку покликається у клопотанні позивач, викладена більш давня позиція Верховного Суду. Крім того, в означеній постанові йдеться про можливість закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України виключно за умови, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, з огляду на клопотання про розподіл судових витрат, їх стягненя з відповідача, суд вважає, що у цій справі залишилось неврегульованим питання розподілу судових витрат.
Ураховуючи викладене вище правове регулювання подальшого вирішення питання розподілу судових витрат, зважаючи на, фактичне, не підтримання позовних вимог позивачем через їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
При цьому у своїй заяві від 22.10.2025, не зважаючи на роз'яснення в ухвалі суду від 20.10.2025, представник позивача так і не зазначив, чи підтримує позовні вимоги, а чи відмовляється від позову з подальшим розподілом судових витрат відповідно до приписів статей 141, 142 ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що представник позивача не надав доказів надсилання копії своєї заяви про закриття провадження і стягнення судових витрат з відповідача від 22.10.2025 самому відповідачу.
Своєю чергою відповідач надав докази наявності у нього статусу особи з другою групою інвалідності, яка звільнена від сплати судового збору.
Підсумовуючи, у цій справі залишилось ряд неврегульованих питань, які потребують вирішення з участю сторін.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
З метою встановлення необхідних для вирішення питання розподілу судових витрат обставин, суд визнає потрібним, щоб сторона позивача дала особисті пояснення. Відповідно, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні.
Окремо, суд звертає увагу позивача на наслідки повторної неявки в судове засідання, передбачені п. 3 ч. 1 статті 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду).
Крім того, суд зазначає, що сторони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 142, 223, 255, 257, 260 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Розгляд справи відкласти на 06.11.2025 о 11 годині 00 хвилин, який буде здійснюватись у приміщенні суду за адресою: м. Галич, вул. Караїмська, 10, Івано-Франківська область, зал судових засідань № 1.
Повторно викликати у судове засідання представника позивача, явку якого визнати обов'язковою.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, зокрема представнику позивача в електронному вигляді до його електронного кабінету.
Відповідача повідомити про призначене судове засідання у телефонному режимі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ