Справа№938/1387/25
Провадження № 2/938/384/25
28 жовтня 2025 року селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області
Верховинський районний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді Бучинського А.Б., з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І., розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №1015-0554 від 05.01.2022 в розмірі 7140,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 05.01.2022 укладено кредитний договір №1015-0554, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 1000,00 грн на строк, на який надається кредит 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, тип процентної ставки - фіксована. Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, згідно якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.
Відповідач, всупереч умовам Кредитного договору, ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив умови Кредитного договору №1015-0554 від 05.01.2022, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору первісному кредитору не надавав у зв'язку із чим станом на 08.09.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 7140,00 грн, з яких 1000,00грн прострочена заборгованість за кредитом та 6140,00 грн за відсотками. А тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на суму 7140,00 грн, а розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 17.09.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи визначено проводити суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою судді від 20.10.2025 визначено дату та час розгляду даної справи без проведення судового засідання та участі сторін на 28.10.2025 о 14.15 год.
Відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов не подано. При цьому, суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, що зазначена у матеріалах позовної заяви та відповіді з ЄДДР №1782468 від 17.09.2025 та вручена відповідачу 23.09.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило та суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
З врахуванням наведеного та положень ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи проводиться судом за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 05.01.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1015-0554 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого позивач (як кредитодавець) надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 1000,00 грн; строк кредитування - 300 днів, дата повернення (виплати) Кредиту 01.11.2022; заявлений строк користування кредитом - 14 днів; стандартна процентна ставка - 3,00% в день (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою), знижена % ставка - 2,00 % в день; пільгова % ставка - 0,01% в день. Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А672 (а.с.16 зворот-19).
Відповідно до п.1.2 вказаного Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип кредиту - кредитна лінія.
У п. 2.10 договору вказано, що орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 10000 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 9000,00 грн.
Розділом 3 договору визначено порядок повернення кредиту. Так, п 3.1, 3.3 передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит та, проценти за користування кредитом та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 2.8. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Позичальник зобов'язується сплатити проценти за кожен календарний день користування кредитом за ставкою визначеною у п.2.6 цього Договору. Проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за кожен календарний день користування кредитом у строк кредитування.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі договору №1015-0554 від 05.01.2022, перераховано ОСОБА_1 05.01.2022 за допомогою системи «EasyPay» на платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти на суму 1000,00 грн, номер платежу 1045461180 (а.с.8 зворот).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» за договором №1015-0554 від 05.01.2022, станом на 26.12.2024 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 7140,00грн, з яких 1000,00грн основний борг, 6140,00 грн залишов відсотків (а.с.9-15).
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «Новий Колектор».
Так, судом встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 у відповідності до умов якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» передало ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників, згідно реєстру боржників №1 до вказаного договору (а.с.33 зворот-37).
Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 1015-0554, сума заборгованості 7140 грн, з якої сума заборгованості за основною сумою боргу - 1000 грн, сума заборгованості за відсотками 6140 грн. (а.с. 31-33).
Згідно з довідкою ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №1015-0554 від 26.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 згідно кредитного договору №1015-0554 від 26.12.2024 за період з 05.01.2022 по 22.08.2025 включно складає 7140 грн, з якої сума заборгованості за основною сумою боргу - 1000 грн, сума заборгованості за відсотками 6140 грн. (а.с. 8).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).
Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред'явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1015-0554 від 05.01.2022, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків. Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором №1015-0554 від 05.01.2022 в сумі 7140,00 гривень, а тому позов слід задовольнити.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду: договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 та додаткові угоди №4 від 14.08.2024 та №17 від 03.04.2025, №19 від 16.04.2025 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 (а.с. 27 зворот-30); звіт про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, у якому визначено надані послуги ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" АО "ЛЕКС ВЕРІТАС" по клієнту ОСОБА_1 (а.с. 30 зворот); платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №3720477414 від 05.09.2025 (а.с.31).
Однак надані докази не підтверджують у встановленому законом порядку, понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в даній справі в розмірі 6000,00грн, оскільки як вбачається з представленого договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, строк його дії визначений до 31.12.2024 (п.2.1 Договору), тобто на час подання позовної заяви до суду, такий сплив. Доказів укладення додаткових угод, якими продовжено строк дії договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, суду не представлено.
Також, додаткові угоди №17 від 03.04.2025, №19 від 16.04.2025 до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, відповідно до яких ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" та АО «Лекс Верітас» («АО "ВЕРІТАС ЦЕНТР») в особі адвоката Моісеєнка М.Ю. погодили, що: вартість наданих послуг складає 6000 грн за один позов без урахування вартості поштових відправлень та судового збору, які сплачуються замовником самостійно; виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати Замовнику для подачі в суд, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно позовної роботи; подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд» Замовника; що позовні заяви будуть підписані безпосередньо Замовником, також не є належними доказами, що підтверджують понесення витрат на правову допомогу, оскільки такі укладені між сторонами після закінчення строку дії договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024.
Крім того, з платіжної інструкції кредитного переказу коштів №3720477414 від 05.09.2025 вбачається, що ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" сплатило АО "ЛЕКС ВЕРІТАС" 6000 грн як оплату за надання правничої допомоги, згідно з додатковою угодою №30 до договору № 07/24-НК від 02.07.2024 за позовом до ОСОБА_1 . В той же час, до матеріалів справи позивачем не долучено додаткової угоди №30 до договору № 07/24-НК від 02.07.2024. Враховуючи наведене, витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00грн стягненню не підлягають, оскільки їх понесення не доведено позивачем належними доказами.
Керуючись статтями 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором №1015-0554 від 05.01.2022 в сумі 7140 гривень 00 копійок (сім тисяч сто сорок гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» сплачену суму судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
В задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. відмовити за її недоведеністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», юридична адреса: м. Київ, вул.Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298,
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ