Справа № 195/1739/25
Провадження № 1-кс/195/236/25
(про повернення клопотання прокурору)
28.10.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна,
28 жовтня 2025 року до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 року визначено головуючого слідчого суддю ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 27.10.2025 о 17:13 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.10.2025 о 17:12 годині до обласної дитячої лікарні звернулись самостійно в 16:17 ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають: АДРЕСА_1 , про те, що в 24:00 ночі дитина спала в візочку, а інша дитина з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевернула візок, д/з ЗЧМТ, СГМ, перелом черепу, госпіталізований хірургія. Вказані події відбулись внаслідок неналежного виконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною.
Так, 27.10.2025 року проведено огляд місця події, де було виявлено дитячий візочок чорного кольору марки «Joie», розташованого за адресою: вул. Сільськогосподарська, буд. 26, с. Зоря, Мирівська територіальна громада, Нікопольського району, Дніпропетровської області, за результатами проведення якого, було вилучено: дитячий візочок чорного кольору марки «Joie», який був опечатаний паперовою біркою з підписами учасників.
Зазначенний дитячий візочок чорного кольору марки «Joie» визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025041590000208.
Таким чином речовими доказами в кримінальному провадженні є дитячий візочок чорного кольору марки «Joie», який був опечатаний паперовою біркою з підписами учасників.
Рішення про тимчасове вилучення речей та предметів обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 167 КПК України є достатньо підстав вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину (п. 1 ч. 1 ст. 167 КПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду, обшуку.
Вищевказане майно, є об'єктами матеріального світу, що відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а саме зберегли на собі сліди злочину, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Обставини встановлені під час досудового розслідування вказують на те, що існує обґрунтована необхідність застосування заборони користування вказаним майном, незастосування заборони може призвести до його приховування, пошкодження, псування, використання у протиправний спосіб та неможливість іншими шляхами, окрім застосування арешту, забезпечити незмінність слідової картини на речових доказах.
У загальному підсумку, реалізація ризиків вказаних дій призведе до зміни слідової картини, яку зберігає на собі вищезазначене майно, визнане речовими доказами у провадженні, неможливості досягнення мети кримінального провадження в наступному.
Внаслідок вжиття такого заходу забезпечення буде досягнуто мети його застосування, а саме забезпечення проведення експертизи з метою виявлення можливих механічних пошкоджень в наслідок перекидання, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, що матимуть на меті ухилення від притягнення до визначеної законом відповідальності.
Правова підстава арешту майна (ч. 2 ст. 170 КПК України): збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи переважання інтересів суспільства у розкритті кримінального правопорушення над можливими негативними наслідками арешту майна для будь-яких інших осіб, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна та іншого майна визнаного речовим доказом, право на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном підлягає тимчасовому обмеженню на підставі відповідної ухвали слідчого судді, слідчий просить суд накласти арешт на майно, визнане речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 27.10.2025, а саме: дитячий візочок чорного кольору марки «Joie».
Слідчий суддя, вивчивши клопотання з додатками, приходить наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з вимогами ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 168 КПК України передбачено порядок тимчасово вилучення майна, а саме: тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт майна повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено наступне:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Натомість, звертаючись до слідчого судді із клопотанням, слідчий не вказав в клопотанні та не надав суду документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Враховуючи вищевикладене, суд не має можливості виконати вимоги ч.1 ст.172 КПК України, де передбачено обов'язкове повідомлення судом власника майна про час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, яке є тимчасово вилученим.
Крім того, резолютивна частина клопотання не містить посилання на місце знаходження даного речового доказу на час звернення до суду із клопотанням.
Крім того, мотивувальна та резолютивна частина клопотання не містить посилання на застосування конкретної заборони (чи заборон), а саме: відчуження, розпорядження, користування певним майно.
Відповідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 167, 168, 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 12025041590000208 від 27.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, про арешт майна - повернути прокурору Томаківського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 для усунення виявлених недоліків.
Встановити строк усунення недоліків - сімдесят дві години.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
28.10.2025