Справа № 206/5733/25
Провадження № 1-кс/206/1178/25
23.10.2025м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , дослідивши матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
03.10.2025 до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтуванні скарги зазначено, що 05.10.2025 року ОСОБА_4 подала до Генеральної прокуратури України заяву про вчинення кримінальних правопорушень, а саме:умисне пошкодження мого майна (вхідних дверей) сусідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ст. 194 КК України),хуліганські дії з боку цих осіб (ст. 296 КК України), а також службову недбалість працівників поліції м. Дніпра, які не реагували належним чином на мої неодноразові виклики (ст. 367 КК України).Заява містила детальний опис подій, дати, прізвища осіб, дії поліції та фото- і відеодокази.
10.10.2025 року ОСОБА_4 отримала лист від Дніпропетровської обласної прокуратури №3 1 /2-1355ВИХ-25, у якому зазначено, що відомості до ЄРДР не внесено, оскільки, на думку прокуратури, "у зверненні відсутні фактичні відомості, які можуть свідчити про вчинення конкретних кримінальних правопорушень».
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 303КПК України закріплено право певного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним,його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Ухвалою слідчого судді від 13.10.2025 року відкрито провадження по скарзі.
З поданої до слідчого судді скарги, вбачається, що заявник звертається саме до слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з огляду на подану заяву ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України.
Як вбачається з відповіді Дніпровської обласної прокуратури від 10.10.2025 року, №31/2-4644-25. У зверненні відсутні фактичні відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, що можуть свідчити про вчинення конкретних кримінальних правопорушень працівниками правоохоронних органів.
Частиною 6 ст.9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Разом з тим, це питання може бути вирішено через застосування ч. 6 ст.9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що не тільки винесені на їх розгляд сторонами, але й віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Підсудність - це сукупність юридичних властивостей кримінального провадження, на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя у кримінальному провадженні. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у гл. 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розд. 1 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності.
За нормами КПК України вбачається, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (п.18 ч.1 ст. 3, ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України).
З урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила і до розгляду клопотань та скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, в тому числі скарг, поданих в порядку ст.ст. 303-307 КПК України.
З аналізу статей глави 26 КПК України вбачається, що територіальна підсудність скарг не визначена, однак, відповідно до норм КПК України клопотання, заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчій суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. З урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року № 223-559/0/4-13).
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.304 КПК України скарга на рішення, дії та/чи бездіяльність слідчого, прокурора повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Згідно до правового висновку викладеного у Постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі № 646/3986/19 провадження № 51-3335 кмо 20, зазначено, що на практиці нерідко виникають ситуації, які не знаходять чіткої законодавчої регламентації, що цілком може обумовити необхідність ухвалення рішення, яке прямо не передбачене процесуальним законом у межах відповідної процедури. На це, зокрема, вказують і положення ч. 6ст. 9 КПК України: «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».
Однією із таких ситуацій і є постановлення суддею ухвали про повернення скарги у випадках, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді, або з інших підстав, не передбачених процесуальним законом для даної процедури.
Постановлення суддею ухвали про повернення скарги у зв'язку з недотриманням при поданні такої скарги вимог щодо підсудності, не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, зокрема, з огляду й на те, що вказане рішення судді не створює жодних перепон щодо повторного звернення заявника з відповідною скаргою до повноважного суду.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги у випадку, якщо така скарга не підлягає розгляду в цьому суді, слідчий суддя діє в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК України, та не виходить за межі своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами КПК. Більш того, своїм рішенням про повернення такої скарги слідчий суддя не допускає можливості прийняття рішення поза межами своїх повноважень, передбачених кримінальними процесуальними нормами.
Таким чином, територіальна підсудність розгляду скарги на бездіяльність слідчого повинна розглядатися слідчим суддею, за місцем знаходження органу досудового розслідування, за скаргою, Дніпропетровської обласної прокуратури, що є підсудністю Шевченківського районного суду міста Дніпра.
З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 9, 33, 303, 304 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.7 ст.304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1