Справа № 214/4033/25
Провадження №2/190/709/25
(заочне)
20 жовтня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він з 18 вересня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 липня 2020 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідача ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини її заробітку до досягнення дітьми повноліття на його користь. 16 вересня 2020 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між ним та відповідачем розірвано. Після народження другої дитин відповідач ОСОБА_3 стала зловживати спиртними напоями, домашнього господарства не вела, за доньками не доглядала, часто покидала їх на призволяще, старша донька не відвідувала школи, у зв'язку з чим він вимушений був забрати до себе доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 31 жовтня 2018 року комісією з питань захисту дитини П'ятихатської РДА було прийнято рішення про доцільність повернення малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім'ю батька. Після цього він разом з доньками проживає в м. Кривий ріг Дніпропетровської області, мати дітей їх станом не цікавиться, фінансово не допомогає, разом з ними не мешкає тривалий час. Наразі відповідач ОСОБА_3 продовжує зловживати спиртними напоями, веде жебрацький спосіб життя, постійно змінює співмешканців, не має постійного місця проживання.
У зв'язку з вищевикладеним, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засідані позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідачу ОСОБА_3 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція та інші повідомлення повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою»/а.с.106/. Також відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлялася належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомила /а.с.109/.
Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду направили заяву в якій просили справу розглядати без участі їх представника/а.с.110/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не надала заяви про розгляд справи за її відсутності, не скористалась правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони з 18 вересня 2009 року по 16 вересня 2020 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб/а.с.12/ та копією рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16.09.2020 року про розірвання шлюбу/а.с.16/.
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження/а.с.13,23/.
Відповідно до копії рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2020 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку(доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.05.2020 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття /а.с.14/ на виконання даного рішення 16.09.2020 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист/а.с.15/.
Згідно копії рішення комісії з питань захисту прав дитини П'ятихатської районної державної адміністрації №12-1/18 від 31.10.2018 року повернуто малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.17-18/.
Відповідно до копії довідки Криворізької гімназії №19 Криворізької міської ради №547 від 25.12.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно навчається в Криворізькій гімназії №19 Криворізької міської ради в 8-А класі /а.с.20/.
Згідно копії висновку ЛКК №177 від 26.12.2024 року виданої ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_4 , учениця КЗШ №19 здорова. Знаходиться на обліку та укладена декларація з ЛЗПСМ ОСОБА_7 . Здоров'ям дитини цікавиться тільки батько ОСОБА_8 . Рекомендації лікаря виконують/ а.с. 21/.
Згідно копії висновку ЛКК №176 від 26.12.2024 року виданої ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_5 , учениця КЛ №107 на амбулаторному лікуванні . Діагноз перелом с/з ключиці. Знаходиться на обліку та укладена декларація з ЛЗПСМ ОСОБА_7 . Здоров'ям дитини цікавиться тільки батько ОСОБА_8 . Рекомендації лікаря виконують/ а.с. 24/.
Відповідно до копії довідки Криворізького ліцею №107 «Лідер» Криворізької міської ради №655 від 26.12.2024 року ОСОБА_1 одноосібно виховує доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ученицю 6-Б класу КЛ №107 «Лідер». Мати ОСОБА_3 проживає окремо, шкільним життям доньки не цікавиться. Контроль за навчанням та виховання доньки здійснює лише батько /а.с. 25/.
Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 09.08.2024 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , та неповнолітні доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.26/.
З копії талону-повідомлення єдиного обліку № 1081 про прийняття і реєстрацію заяви слідує, що 13.01.2025 року ВП № 4 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав його колишньої дружини ОСОБА_3 , так як остання з дітьми не мешкає, вихованням не займається/а.с.28/.
Відповідно до копії листа ВП № 4 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області адресованого на ім'я ОСОБА_1 , останнього повідомлено, що місце мешкання ОСОБА_3 встановити не вдалось можливим/а.с.29/.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради Криворізький міський центр соціальних служб не може надати пропозицій щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , у зв'язку із неможливістю провести профілактичну роботу з матір'ю дітей, оскільки за інформацією відділення поліції №4 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області встановити місцезнаходження гр. ОСОБА_3 не виявилося можливим. Вирішення питання про доцільність або недоцільність позбавлення гр. ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покладаються на розсуд суду /а.с.111-112/.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання та утримання дітей, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток, матеріально їх не утримує, зловживає спиртними напоями, веде жебрацький спосіб життя.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що при вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та, залежно від обставин відповідної справи, вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів винної поведінки відповідачки із ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з батьком.
Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дітей займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає брати участь в утриманні і вихованні дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку з неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство щодо останніх, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками.
Наполягаючи на позбавленні відповідача батьківських прав, позивач не указав, у чому ж полягає доцільність, необхідність та користь такого рішення саме для дітей, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ..
Таким чином, позивачем не доведено обставин свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання у права дітей на зростання в сім'ї, та підтримання зв'язків з матір'ю, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дітей та його виправданість, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав та відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса