Справа № 203/6858/25
1-кс/0203/4247/2025
21 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена скарга ОСОБА_3 , подана в порядку ст.303 КПК України, в якій скаржник просив скасувати постанову слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року про закриття кримінального провадження №12018040030002248.
В судове засідання за неодноразовими викликами скаржник не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Прокурор в поданій заяві просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні скарги.
Пунктом 3 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст.9 КПК України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частиною 1 ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.223 КПК України, слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Самостійність слідчого в його процесуальній діяльності згідно ч.5 ст.40 КПК України на засадах змагальності сторін у кримінальному провадженні відповідно до ст.22 цього Кодексу, пов'язана з відстоювання стороною обвинувачення її правової позиції самостійно, чим визначаються дискреційні повноваження слідчого за ст.ст.93,94,223 КПК України у збиранні доказів за допомогою визначених на власний розсуд слідчих дій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру.
Відповідно до ст.ст.283,284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Під час розгляду скарги встановлено, що СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (після реорганізації СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області) проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040030002248, відомості за яким було внесено до ЄРДР 27.09.2018 року з правовою кваліфікацією за ст.356 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.08.2018 року, якою було зобов'язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 щодо самоуправних дій посадових осіб Дніпровського управління офісу великих платників податків ДФС служби України.
Постановою слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.06.2020 року кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.306 КПК України передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У разі ж неявки до суду скаржника, його захисника або представника, належним чином сповіщених про розгляд скарги, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цих осіб проти її волі.
При цьому, неявка останніх призводить до порушення строків розгляду скарги, визначених ч.2 ст.306 КПК України.
Установивши в ч.3 ст.306 КПК України імперативну вимогу про розгляд слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, законодавець не зазначив, як повинен діяти та яке рішення прийняти слідчий суддя у випадку, коли така особа (її захисник чи представник) без поважних на то причин не з'являється на розгляд скарги, тобто втратила до неї інтерес, або ж залишила залу судового засідання.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.
Окрім цього слідчий суддя зазначає, що згідно ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Слідчий суддя вважає, що враховуючи положення ст.7 КПК України, справедливий судовий розгляд має ґрунтуватися на принципі рівності сторін, який передбачає надання розумної можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Оскільки законом створені найбільш сприятливі умови для швидкого захисту порушених прав під час досудового розслідування та обмежений строк розгляду скарг, скаржник, звертаючись до слідчого судді повинен добросовісно користуватися такою процесуальною можливістю та з'явитися в судове засідання для надання особистих пояснень.
Згідно ч.ч.1,3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що скарга на постанову про закриття кримінального провадження №12018040030002248 від 24.06.2020 року подана ОСОБА_3 25.09.2025 року, тобто більш ніж через п'ять років після прийняття оскаржуваного рішення.
В призначені судові засідання щодо розгляду скарги ОСОБА_3 , будучі повідомленим про день та час слухання справи шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку та за допомогою СМС-повідомлень за номером мобільного телефону, зазначеного останнім в скарзі в якості засобів зв'язку, тричі не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.
Оскаржуючи постанову про закриття кримінального провадження ОСОБА_3 посилався на те, що остання не містить жодного доказу чи аргументу, яким керувався слідчий приймаючи оскаржуване рішення.
Поряд з цим, з постанови слідчого від 24.06.2020 року вбачається, що слідчим в обгрунтування мотивів прийнятого рішення було наведено встановлені під час досудового розслідування обставини, які фактично свідчать про наявність між заявником та податковим органом спору щодо призначення та перерахунку пенсії, з урахуванням внесених змін у законодавстві, який має вирішуватись в судовому порядку, а тому обгрунтовано прийшов до висновку про закриття кримінального провадження за відсутності в діях посадових осіб податкової служби складу кримінального правопорушення.
За вказаних обставин, виходячи з принципу диспозитивності кримінального процесу, визначеного ст.ст.7,26 КПК України, оскільки скаржник неодноразово не з'явився в судові засідання без поважних причин, в поданій скарзі інших та конкретних підстав в обгрунтування заявлених вимог про скасування постанови про закриття кримінального провадження не навів, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.2,9,91,94,223,303-307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 24 червня 2020 року про закриття кримінального провадження №12018040030002248.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1