Справа № 202/10015/25
Провадження № 2-з/202/81/2025
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Недобитюк Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Завгородньої Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву про забезпечення позову у цивільній справі № 202/10015/25 за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави,
Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.
В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 з 2018 року по теперішній час користується земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:04:047:0104, 1210100000:04:047:0005, на яких знаходиться належний їй на праві власності об'єкт нерухомості, без достатньої правової підстави.
Згідно з даними державних реєстрів державним реєстратором Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» було зареєстровано договір оренди землі комунальної власності від 22.04.2011 № 121010004000062 3 ОСОБА_1 на термін до 22.04.2014; а також договір оренди від 22.04.2011 № 121010004000061 на термін до 22.04.2014.
Після вичерпання терміну дії договорів оренди земельних ділянок комунальної власності нові договори оренди з ОСОБА_1 не укладалися. Внаслідок цього Дніпровська міська рада з метою захисту свого порушеного права звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:04:047:0104, 1210100000:04:047:0005 3 01.01.2022 по 24.07.2025 у сумі 20 384,49 грн, а саме: - 537,71 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:047:0104; - 19 846,78 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:047:0005.
Зазначена сума коштів підтверджується розрахунками, які затверджені протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 24.07.2025 №9 сум орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період.
Розрахунки Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснені на підставі:
-акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:047:0104 Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 01.04.2025 № 0161; - акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:047:0005 Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 01.04.2025 № 0160;
- звітів КП «Муніципальний землевпорядний офіс» щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади; листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.03.2025 року.
Разом з тим, позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з заявою про забезпечення позову. У якій просить накласти арешт на майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: літ. А-1 будівля, загальною площею 59,2 кв.м, літ. а - ганок, площею 1,7 кв.м, літ. а' - навіс, площею 43,6 кв.м,за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1481268712101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення в розмірі 20384 грн 49 коп, до набрання рішенням по справі законної сили.
У відповідності до частини 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову сторони не викликались.
На підставі частини 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Розглянувши дану заяву, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 2 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2)повне найменування (для юридичних осіб)або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб)заявника, його місцезнаходження(для юридичних осіб)або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків(для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3)предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5)ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно частини 3 ст.151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно частини 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 25.05.2016 року (справа №6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.
В обґрунтування заяви, позивач вказує лише про факт звернення до суду із позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.
Водночас, чинним законодавством чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Саме по собі звернення позивача до суду, не підтверджує того, що невжиття таких заходів, як арешт належних відповідачу грошових коштів та нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Окрім того, накладення арешту на грошові кошти відповідача в усіх банківських установах, буде порушувати права відповідача, оскільки повністю виключає можливість власнику користуватися та розпоряджатися коштами, що знаходяться на його банківському рахунку.
Таким чином, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши доводи, якими вона мотивується, суд вважає необхідним відмовити у її задоволені, оскільки зазначені позивачем обставини не підтверджують те, що невжиття таких заходів, як арешт належних відповідачу грошових коштів, розміщених на рахунках банківських чи інших фінансових установ, й нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н. В. Недобитюк