іменем України
Справа № 210/7002/25
Провадження № 1-кп/210/723/25
29 жовтня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному порядку в залі Металургійного районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046710000274 від 23 жовтня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу проходжень ст.89 КК України вважається таким, що раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.358 ч.1, ст.358 ч.4 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час та у невстановленому місці в ОСОБА_3 виник умисел на підроблення документу, а саме пенсійного посвідчення.
Далі, на початку січня 2022 року ОСОБА_3 , перебуваючи на території ринку «Соцмісто», а саме за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборності, 29П, на землі знайшов пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27 жовтня 2015 року, заповнене на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та залишив його собі з метою подальшого підроблення та використання.
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але пізніше січня 2022 року, перебуваючи у приміщенні кухні за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи, що не проходив встановлену законом процедуру для отримання пенсійного посвідчення, усвідомлюючи, що порушує порядок видачі пенсійного посвідчення, реалізували свій протиправний умисел на підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, вклеїв фотокартку з власним зображенням у знайдене пенсійне посвідчення, тим самим виготовив завідомо підроблений документ.
Тим самим, ОСОБА_3 підробив посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою подальшого його використання.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.358 ч.1 КК України, за ознаками підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем.
Крім того, 22 жовтня 2025 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи біля будівлі №29П по вул. Соборності в Металургійному районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, був зупинений працівниками патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», після чого, діючи умисно, достеменно знаючи, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є завідомо підробленим документом, з метою приховування достовірних відомостей щодо відсутності у нього справжнього пенсійного посвідчення, пред'явив працівникам поліції зазначений завідомо підроблений документ - пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 27 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бланк якого не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень (пенсійним посвідченням, що виготовляються на підприємствах ПК «Україна»).
Усі зображення в наданому пенсійному посвідченні (фонові графічні зображення, текстова та індивідуальна інформація а також зображення серії та номеру бланку посвідчення), отримані за допомогою кольорового знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом нанесення зображень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.358 ч.4 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.
Частиною 2 ст.382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Від прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, і він згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв'язку із чим клопоче про розгляд обвинувального акту відносно останнього у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником адвокатом ОСОБА_6 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінальних проступків він беззастережно визнає в повному обсязі, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінальних проступків.
Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
У відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.358 ч.1, ст.358 ч.4 КК України.
Згідно з ч.3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особу винного, який в силу положень ст.89 КК України вважається таким, що раніше не судимий, офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, характеризується задовільно.
На підставі ст.66 КК України як обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
Обставин, згідно з положеннями ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до частини 2 ст.12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Оскільки кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.358 КК України, скоєний обвинуваченим ОСОБА_3 не пізніше початку січня 2022 року (01 січня 2022 року), слід зазначити, що строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 КК України закінчився не пізніше 01 січня 2025 року.
Даних про те, що ОСОБА_3 ухилявся від органу дізнання та суду, в матеріалах справи немає.
Тому суд, керуючись ч.5 ст.74 КК України, якою передбачено можливість звільнення особи від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.65 КК України покарання за ч.1 ст.358 КК України, та на підставі ст.49 ч.1 п.2 КК України,звільнити від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку за ч.4 ст.358 КК України, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України (з урахуванням статті 5 КК України щодо зворотної сили закону, що пом'якшує покарання), за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок, за ч.4 ст.358 КК України, у вигляді штрафу.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Потерпілі та майнові збитки у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Статтею 118 ч.3 КПК України визначено, що витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ст.122 ч.2 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно з вимогами ст.124 ч.2, ст.374 ч.4 п.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/104-25/41603-ДД від 24 жовтня 2025 року у розмірі 2674,20 гривні.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження не обирався.
Керуючись ст.ст.374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ст.358 ч.1, ст.358 ч.4 КК України, та призначити йому покарання:
- за ст.358 ч.1 КК України, у виді штрафу в дохід держави у розмірі 510,00 гривень (п'ятсот десять гривень 00коп.), що становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та звільнити від покарання на підставі ст.49 ч.1 п.2, ст.74 ч.5 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ст.358 ч.4 КК України, у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень 00коп.), що становить п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№20, а саме бланк пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (серія та номер бланку ААИ №953663), на ім'я ОСОБА_4 , котрий упаковано в спеціальний сейф-пакет №RIC2211036 (первинне пакування), який зв'язаний ниткою білого кольору, кінці нитки склеєні паперовою биркою з пояснювальним текстом та нанесеним відбитком печатки «Для висновків», та котрий зберігається в матеріалах кримінального провадження №12025046710000274 від 23 жовтня 2025 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№32, а саме відеозапис на DVD-R диску, із записом з боді-камер екіпажу Буран-251, котрий зберігається в матеріалах кримінального провадження №12025046710000274 від 23 жовтня 2025 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-технічної експертизи документів №СЕ-19/104-25/41603-ДД від 24 жовтня 2025 року у розмірі 2674,20 гривні, на підставі ст.124 ч.2 КПК України, стягнути із засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.
Запобіжний захід у даному провадженні обрано не було.
Матеріали кримінального провадження №12025046710000274 від 23 жовтня 2025 року, в одному томі, залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/7002/25, провадження №1-кп/210/723/25.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Суддя: ОСОБА_1