Номер справи 171/813/25
Номер провадження 2/171/1025/25
(заочне)
20.10.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області області у складі:
головуючого - судді Ліпчанського С.М.,
за участю секретаря Ровної Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу з іноземним елементом,-
,
встановив:
ОСОБА_2 , громадянка України, звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, який укладений з ОСОБА_3 , громадянином Турецької Республіки, мотивуючи тим, що з 15 вересня 2017 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони по справі почали спільне сімейне життя після офіційної реєстрації шлюбу та проживали у м. Миколаєві в орендованій відповідачем квартирі. Спільне проживання та ведення спільного господарства тривало до кінця 2018 року. Сімейне життя між сторонами не склалося, так як між ними почали виникати сімейні негаразди, які переростали у сварки, що були викликані різністю характерів та поглядів спільне життя. Поступово різне відношення до життя призвело до віддалення між сторонами, а потім і до повного відчуження. З кінця 2018 року та до теперішнього часу сторони не підтримують шлюбних відносин. Позивач на початку 2019 року переїхала за місцем реєстрації - с. Володимирівка Криворізького району Дніпропетровської області та ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кривий Ріг народила доньку. З моменту припинення сімейних відносин сторони спілкувалися дуже рідко з питань, що турбували відповідача. На усну пропозицію позивача розірвати шлюб відповідач повідомляв, що не заперечує проти розірвання шлюбу, але не бажає цим займатися. На теперішній час сторони втратили один до одного почуття любові і поваги, стали повністю чужими людьми. Сторони не виявили бажання відновити сімейні стосунки, на протязі останніх двох років сторони взагалі не спілкуються. За вказаний період позивач дійшла висновку про неможливість збереження сімейних відносин. Приймаючи до уваги, що сім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не існує, позивач вважає, що примирення між ними не відбудеться, продовження подружнього життя неможливе та недоцільне, так як буде суперечити їх особистим інтересам, тому в зв'язку з вищевикладеним просить шлюб розірвати.
23 квітня 2025 року Апостолівським районним судом Дніпроперовської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу з іноземним елементом, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статтей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. (ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України)
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Між ОСОБА_3 , громадянином Турецької Республіки, та ОСОБА_2 , громадянкою України, Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 15.09.2017 року зареєстровано шлюб, актовий запис № 620, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 15.09.2017 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 20.06.2019 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №121.
З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином Турецької Республіки
З урахуванням наведеного, суд під час вирішення вищевказаної справи повинен керуватися положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Зі статті 7 Закону слідує, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України.
Згідно зі ст. 55 Закону право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Статтею 63 Закону встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно зі статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до статті 21Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.51Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).
За приписами частин третьої, четвертої статті 56СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалася, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, тому наявні підстави для задоволення позову.
Позивачем понесено витрати на сплату судового збору. Позивач не бажає стягнення понесених витрат на сплату судового збору та надання правової допомоги з відповідача.
Керуючись ст. 76-81, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу з іноземним елементом - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Турецької Республіки, що зареєстрований Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 15 вересня 2017 року, актовий запис №620.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Ліпчанський