Номер провадження: 22-ц/819/1202/25
Єдиний унікальний номер справи: 766/20210/24
про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Радченка С. В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Петрової Олени Олександрівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
19 серпня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення, на яке 20 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Петрова О.О. подала апеляційну скаргу сформувавши її в системі «Електронний суд» одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначила, що оскаржуване рішення, відповідно до відомостей що містяться в системі «Електронний суд» отримане заявником лише 16 вересня 2025 року. Повний текст рішення на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень з'явився лише 17 вересня 2025 року. Крім того, вказувала на те, що додаткову угоду про надання правових послуг в суді апеляційної інстанції між позивачем та її представником укладено 04 жовтня 2025 року, а 11 жовтня 2025 року позивачем отримано довідку, на яку є посилання в апеляційній скарзі, переклад якої із турецької на українську мову було виконано лише 15 жовтня 2025 року.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано передбачений ЦПК України строк (десять днів) для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку.
Скаржнику роз'яснено наслідки невиконання зазначених вимог.
27 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Петрова О.О. через підсистему «Електронний суд» надала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником зазначено, що оскаржуване рішення з'явилось в системі «Електронний суд» 16 вересня 2025 року. Повний текст рішення на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень з'явився лише 17 вересня 2025 року. При цьому зауважила, що поява таких відомостей як в системі «Електронний суд», так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не дорівнює фактичному отриманню належним чином засвідченої копії рішення суду, що піддягає оскарженню.
Окрім того, зазначила що її клієнтка, позивачка у справі, не проживає за адресою реєстрації у місті Херсоні, а також не має реєстрації в системі «Електронний суд», тому вона взагалі не отримувала копії оскаржуваного рішення, а дізналась про його існування від представника лише 22 вересня 2025 року після того, як та сама із ним ознайомилась.
Крім того, вказувала на те, щооскільки прийняття рішення про необхідність його оскарження та питання оплати витрат на апеляційне оскарження, у тому числі послуг адвоката та перекладача, потребувало певного часу, тому додаткову угоду №2 було укладено лише 04 жовтня 2025 року, а 11 жовтня 2025 року позивачем отримано довідку, на яку є посилання в апеляційній скарзі, переклад якої із турецької на українську мову було виконано лише 15 жовтня 2025 року, що об'єктивно створило перешкоди для реалізації права на апеляційне оскарження.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно вимог статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, яка регламентує принцип верховенства права у цивільному судочинстві, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії», заява № 68490/01).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа "Перетяка та Шереметьев проти України", №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Отже, наведене дає підстави вважати, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на її права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Згідно частин шостої, сьомої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів вбачається, що розгляд справи здійснювався у спрощеному порядку з повідомленням (викликом) учасників справи, які в судове засідання не з'явилися, скорочене рішення не проголошувалась, а тому строк на подання апеляційної скарги має рахуватися, відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України, з дня його проголошення, тобто з 19 серпня 2025 року.
Відомості про вручення повного рішення суду у день його проголошення учасникам справи, у тому числі позивачу, чи її представнику, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки про отримання документів в Електронному суді оскаржуване рішення суду першої інстанції вручене представнику позивача Петровій О.О., яка має офіційний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, 16 вересня 2025 року.
Підстави зазначені представником позивача в апеляційній скарзі визнані апеляційним судом не поважними у зв'язку з чим апеляційну скаргу ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 жовтня 2025 року залишено без руху із наданням строку для зазначення інших причин для поновлення строку.
В заяві про усунення недоліків представник ОСОБА_1 адвокат Петрова О.О. повторно послалась на ті ж самі обставини, що були нею зазначені в апеляційній скарзі, та які були визнані апеляційним судом неповажними, інші причин пропуску строку заявником не зазначені.
Щодо не отримання позивачем копії оскаржуваного рішення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина 7 статті 272 ЦПК України).
Вибір адвоката є правом особи, але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для самого позивача.
Тому, якщо адвокат, отримавши судове рішення до Електронного кабінету ЄСІТС, чи електронної скриньки пропустив строк на апеляційне оскарження, і не повідомив про це особу, яку він представляє, негативні наслідки нестиме сама особа.
Суд не зобов'язаний дублювати рішення в ситуації, коли позивач як фізична особа не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси.
Отже, надсилання електронної копії судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою вручення якого можна пов'язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як «учасником справи».
Участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 9901/236/21 (провадження № 11-102заі24).
Адвокат як представник бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов'язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає в реалізації процесуальних прав та обов'язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії / рішення / позиція представника в судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, і остання має теж це розуміти.
Окрім того, суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката). Вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів в суді, є правом особи (позивача), але правом, яке передбачає також настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для позивача. Незнання цього не звільняє від настання цих наслідків. Участь представника дає суду достатні підстави комунікувати з ним у визначений процесуальним законом спосіб, що, відтак, впливає на реалізацію прав та обов'язків особи, інтереси якої цей представник (адвокат) репрезентує (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 480/8341/22).
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що учасник справи, який бере в ній участь через представника, а саме адвоката, вважається таким, що отримав копію судового рішення, за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, якщо представнику доставлено такий процесуальний документ до електронного кабінету.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повній мірі виконано обов'язок щодо направлення копії ухвали позивачу, а тому доводи заяви про невручення копії рішення позивачу, суд відхиляє.
Суд зауважує, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження і не доведено поважність причин пропуску такого строку, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 185, 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Петрової Олени Олександрівни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 серпня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді: Л. В. Базіль
С. В. Радченко