Справа № 127/31900/25
Провадження №11-сс/801/861/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 (суддя доповідач),
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорки ОСОБА_6 ,
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025020010001347, заведеному 06 жовтня 2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 Кримінального кодексу України,
Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12025020010001347, заведеного 06 жовтня 2025 року, ОСОБА_7 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 Кримінального кодексу України (далі КК України).
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою протягом 60 днів з моменту затримання, тобто до 07 год 55 хв 05 грудня 2025 року.
Одночасно визначено заставу у розмірі 242 240 грн 00 к., у разі внесення якої підозрюваний може бути звільнений з-під варти з одночасним покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні слідчим і прокурором доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а застосування менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних рішень.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою визначити підозрюваному більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , та альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення максимального розміру застави є незаконною та необґрунтованою, тому що не містить належного мотивування щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України , і не пояснює, чому більш м'які запобіжні заходи є недостатніми. Слідчий суддя безпідставно застосував тримання під вартою та визначив максимальний розмір застави, який є очевидно непосильним для підозрюваного, що порушує принципи необхідності, пропорційності, нівелює право на альтернативний запобіжний захід та суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). При цьому слідчим суддею не враховано дані про особу ОСОБА_7 , зокрема його позитивну характеристику, відсутність судимостей, співпрацю зі слідством та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурорка ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до сттатті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає не повністю.
Згідно зі статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4 частини другої статті 183 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження слідує, що Вінницьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020010001347, заведеному 06 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 КК України.
07 жовтня 2025 року у межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Відповідно до сттатті 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри, суд указує, що за змістом пункту 1 частини першої статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді указаного кримінального провадження колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - «Конвенція») та практику ЄСПЛ, як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 грудня 2019 року) указав, що особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5. Отже повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Відповідно до пункту 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04), суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, тому що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років, а відтак становить значну суспільну небезпеку.
Слідчий суддя урахував обставини кримінального правопорушення, його наслідки, особу підозрюваного, який раніше не судимий, проживає у м. Вінниці, але зареєстроване його місце проживання в м. Одесі, працює, розлучений, має на утриманні двох дітей, відсутності соціально стримуючих факторів та дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкості імовірного покарання за кримінальне правопорушення, за яке оголошено підозру, погоджується з такими висновками слідчого судді щодо наявності підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим щодо розміру застави, то апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у 80 прожиткових мінімумів є необґрунтовано завищеним, непропорційним і таким, що фактично позбавляє підозрюваного права скористатися альтернативним запобіжним заходом.
Частиною першою статті 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу.Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень визначений пунктом 1 - 3 абз. 1 частини п'ятої статті 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, адже обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Частиною другою статті 8 КПК України установлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема у рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Апеляційний суд, ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, вважає за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі, меншому за визначений судом першої інстанції, зокрема - у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн 00 к., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та у разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На думку апеляційного суду саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для підозрюваного, членів його сім'ї та близьких родичів.
Вказаний запобіжний захід є пропорційний тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.
Таким чином апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн 00 к. з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 Кримінального кодексу України, скасувати.
Клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання, тобто до 07 години 55 хвилин 05 грудня 2025 року.
Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 к., за умови внесення якої на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, останній може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які є свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що у разі невиконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов'язків покласти на слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4