Справа № 517/700/25
Провадження № 2/517/266/2025
28 жовтня 2025 року с-ще Захарівка
Захарівський районний суд Одеської області в складі
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
представника позивача Дубченко М.П. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави
установив:
Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави.
Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є громадянином Республіки Молдова, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідач, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 113593 від 09 жовтня 2007 року, володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5125281900:01:001:0381, площею 3,7700 га, яка розташована на території Карабанівської сільської ради Захарівського (тепер - Роздільнянського) району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 . Реєстрація вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відбулася 09 жовтня 2007 року.
Зазначений вище державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації «Про виділення громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у власність земельних ділянок на території Карабанівської сільської ради» № 5/2007 від 10 січня 2007 року.
При цьому, на момент видачі розпорядження діяв Земельний кодекс України в редакції станом на 01 січня 2007 року, статтею 81 якого було імперативно передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Про вказане також, було повідомлено ОСОБА_1 у пункті 5 розпорядження.
Водночас до цього часу ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5125281900:01:001:0381, площею 3,7700 га відчужена не була.
За таких обставин, ураховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдова, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 2007 року по даний час) не здійснив її відчуження, а тому право власності відповідача на земельну ділянку необхідно припинити шляхом її конфіскації у власність держави.
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Позов забезпечено шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу і будь-яким іншим суб'єктам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження земельної ділянки (а.с 61-63).
Ухвалою суду від 25 липня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 70).
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с 110).
У судовому засіданні представник позивача Дубченко М.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 18 вересня 2025 року та 28 жовтня 2025 року не з'явився, хоча про дати, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у порядку, передбаченому ч.11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України, шляхом розміщення 24 липня 2025 року та 18 вересня 2025 року оголошень на офіційному вебсайті судової влади України, які публікувались не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання (а.с. 76, 120).
Крім цього, судом додатково надсилались відповідачу судові повістки на його адресу: АДРЕСА_1 , зазначену ним в заяві адресованій директору ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про розробку технічної документації, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення № RA650117516UA та № RA667000406UA. Конверт із судовою повісткою, якою відповідач повідомлявся про судове засідання, призначене на 18 вересня 2025 року повернувся до суду не врученим. В свою чергу судова повістка на судове засідання, призначене 28 жовтня 2025 року була отримана відвідачем (101, 102, 121, 122).
Отож, судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дати, час і місце судового засідання та створення йому належних умов для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надано строк для подачі відзиву. Однак, в судові засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин суд вважає, що відповідач не з'явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Молдова (паспорт серії НОМЕР_1 ), що підтверджено інформацією наявною у витязі з Державного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101174052025 від 27 травня 2025 року (а.с. 27-32).
Відповідно до копії розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації «Про виділення громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у власність земельних ділянок на території Карабанівської сільської ради» № 5/2007 від 10 січня 2007 року, ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку в розмірі 3,77 га та видано державний акт на право власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у колективну власність колишнього КСП «Радіалка» на території Карабанівської сільської ради. Також, пунктом 5 вказаного розпорядження ОСОБА_1 , який мешкає в Республіці Молдова, м Тирасполь, згідно статті 81 ЗК України повідомлено про те, що він повинен на протязі року з дати реєстрації державного акту відчужити земельну ділянку (а.с. 15).
Згідно із копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 113593, виданого 09 жовтня 2007 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі власного розпорядження № 5/2007 від 10 січня 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010753600023, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5125281900:01:001:0381, площею 3,77 га, яка розташована на території Карабанівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 (а.с. 33).
Відповідно до витягу з Державного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101174052025 від 27 травня 2025 року, в державному земельному кадастрі наявні відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5125281900:01:001:0381, площею 3,7700 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, власником вказаний ОСОБА_1 , громадянство Республіки Молдова (паспорт серії НОМЕР_1 ), дата державної реєстрації земельної ділянки - 09 жовтня 2007 року (а.с. 27-32).
Відповідно до пункту 12 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року № 1377-УІІІ, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка.
Згідно із пунктом 15 частини 1 і пунктом 15 частини 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Затишанської і Захарівської селищних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район.
Тобто судом установлено, що земельна ділянка площею 3,7700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5125281900:01:001:0381, яка розташована на території Карабанівської сільської ради Роздільнянського (колишнього - Захарівського) району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 понад 18 років.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно частин 1, 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (частина 5 статті 22 ЗК України).
За змістом частин 3-4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно пункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.
Положеннями частин 1, 2, 4 статті 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Пунктом 10 частини 1 статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Згідно статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Отож, ураховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 5125281900:01:001:0381, площею 3,7700 га підлягає конфіскації за рішенням суду.
У відповідності до частини 4 статті 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.
За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Крім цього варто зазначити, що задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 41 Конституції України, статтями 346, 354 ЦК України, статтями 1, 22, 81, 140, 145, 153 ЗК України, статтями 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави задовольнити.
Припинити право приватної власності ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реквізити документа, що посвідчує особу: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5125281900:01:001:0381, площею 3,7700 га, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Карабанівської сільської ради Роздільнянського (колишнього - Захарівського) району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка НОМЕР_3 , шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеської області та подальшого включення земельної ділянки в перелік, що виставляється на торги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (IBAN: UA348201720343110004000090355, банк - отримувача: ДКСУ в м. Київ) судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2025 року.
Відомості про сторони у справі:
позивач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: вул. Космонавтів, буд. 36, м. Одеса, 65078;
відповідач - ОСОБА_1 , реквізити документа, що посвідчує особу: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя