Справа № 523/20748/25
Номер провадження 3/523/4838/25
"13" жовтня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453062 складеного 13 вересня 2025 року за обставинами того, що 13 вересня 2025 року о 22год. 21хв. ОСОБА_1 , за адресою вул. Семена Палія буд. 74, в м. Одесі, керував електросамокатом Jet, без д.н.з, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер 7510, тест №2265, висновок позитивний становить - 0.73 проміле, зафіксовано на впр 473718, 473744. Порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р.
Пунктом 2.9А Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 22.03.2001 р. встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, своєчасно сповіщався про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що в матеріалах справи міститься направлення смс - повідомлення, також повідомлений у протоколі про адміністративне правопорушення, де зазначено, що судове засідання відбудеться 13.10.2025 року у Пересипському районному суді м. Одеси. Будучи обізнаним про перебування в провадженні суду адміністративної справи, мав можливість підготуватись до слухання справи, звернутись за правничою допомогою, надати докази на спростування обставин викладених в протоколі тощо, рухом справи не цікавився, з будь якими клопотаннями до суду не звертався.
Крім того, на офіційному сайті Пересипського районного суду м. Одеси (inbox@sv.od.court.gov.ua), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду були зазначені дата, час та місце слухання.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
На підставі викладеного, суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
ОСОБА_1 , інкримінується порушення п.2.9 А ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 , згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються зібраними у справі доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453062 від 13.09.2025 року, відео-записом наданий працівниками поліції щодо обставин події на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом, також повідомив, що вживав алкоголь, а саме «банку пива», зізнався, що приймає антидепресанти і курить траву. Працівниками патрульної поліції було роз'яснено та запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер 7510, тест №2265, висновок позитивний становить - 0.73 проміле, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом 13.09.2025 р. гр. ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, станом на 13.09.2025 р. ОСОБА_1 , не отримував посвідчення водія, актом на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, газоаналізатор Драгер 7510, тест 2265, результат позитивний становить 0.73 проміле., відеозапис пвр 473718, 473744.
Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
На сьогодні в Україні закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX відносить самокати та моноколеса до транспортних засобів.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким з ознаками алкогольного сп'яніння, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.
Давши оцінку всім обставинам справи, суддею встановлено, що ОСОБА_1 , який підлягає адміністративній відповідальності, винний у порушенні ним вимог п.2.9 А ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 130, 221, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя
За вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Cтягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавленим права керування транспортними засобами з дня винесення постанови.
Роз'яснити положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду.
Суддя: