Справа № 522/23588/25
Провадження № 2з /522/584/25
про відмову у забезпечення позову
28 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
24 жовтня 2025 року на адресу Примосрького районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2025 року матеріали вказаної цивільної справи передано для розгляду судді Абухіну Р.Д.. 27.10.2025 матеріали справи передані головуючому.
Одночасно з матеріалами цивільної справи до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову:
Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органом сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно будь-які реєстраційні дії відповідно квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку заявника, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в судове засідання сторони не викликались.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову або після відкриття провадження у справі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 153 ЦПК України).
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що не забезпечивши позовну заяву у вибраний ним спосіб, а саме шляхом заборони відчуження об'єкт нерухомого майна може бути відчужено на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Разом з тим, доданими до заяви про забезпечення позову доказами не доведено, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний заявником спосіб.
Тому, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову є передчасною, а тому в задоволенні такої заяви слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
Керуючись статтями 149-154, 259 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складання ухвали.
Суддя Р.Д. Абухін
28.10.2025