Справа № 521/13891/23
Номер провадження:1-кп/521/740/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
В провадженні Хаджибейського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, судовий розгляд триває, судом досліджуються докази.
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених, посилаючись на тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати, оскільки строк тримання під вартою обвинувачених спливає.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовльнити.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти клопотнаня прокурора, зазначивши, що наведені ризики суттєво зменшилися, а деякі зникли, оскільки потерпілий помер, тому просили обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, врахувати що обвинувачений проходив військову службу на захист држави та має намір її продовжити, має родину, фактично утримує дітей неповінолітніх, має постійне місце проживання.Також обвинувачений просив визначити розмір застави.
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на відсутність у такому ступеню ризиків, зазначених прокурором, обрати більш м'який запобіжний захід стосовно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого адвоката.
Вислухавши думки сторін, вивчивши клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Під час розгляду питання доцільності продовження дії запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років із конфіскацією майна.
ОСОБА_4 є громадянином Казахстану, проживав у м.Одеса, офіційно не одружений, відомості про наявність родини й утриманців відсутні, зі слів має дружину та неповнолітніх дітей, офіційно не працював, проходив війькову службу, раніше не судимий.
ОСОБА_5 громадянин України, проживає в м.Одеса, неодружений, відомості про наявність родини й утриманців відсутні, не працює, раніше не судимий.
Наявність зазначених обставин у обвинувачених не може виключити ризику їх ухилення, тобто існує реальна загроза, що останні можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення. При вирішенні клопотання суд враховує конкретні обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим дій, наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого злочину, а також стадію судового розгляду, зокрема, те, що судове провадження ще не закінчено, тобто ризики, зазначені судом, не зменшились та не зникли.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, тому суд відхиляє посилання сторони захисту на недоведеність ризиків стороною обвинувачення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того дані стосовно обвинувачених та те, що вони раніше не судимі, самі по собі не можуть нівелювати існування ризиків, які є підставою для продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та ч.7 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому суд приходить до висновку, що саме обгрунтування наявних ризиків, відомості про особи обвинувачених, тяжкість висунутого обвинувачення у своєї сукупності доводять відсутність підстав для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу. Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Крім того не є слушними доводи сторони захисту про зникнення ризику впливу на свідків, оскільки судовий розгляд триває, а тому не виключається ризик впливу на свідків з боку обвинувачених в майбутньому.
За наведених обставин суд відхиляє посилання сторони захисту на відсутність наведених стороною обвинувачення ризиків, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. На час розгляду клопотання судом ще не досліджені докази у повному обсязі, не допитані свідки та самі обвинувачені, тому ризикі можливого впливу на свідків та інші, на які посилається прокурор, продовжують існувати.
Крім того сторона захисту, як на підставу відсутності наведених прокурором ризиків, посилається на відсутність доказів вчинення кримінального правопорушення. Суд відхиляє зазначену позицію захисту, оскільки матеріали кримінального провадження містять об'ємну кількість доказів, які на час розгляду клопотання досліджуються та їх дослідження ще не закінчено, та оцінку доказів суд має надати при ухвалені остаточного рішення у справі.
При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання є реальними.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання прокуороа удом також враховується, що вимогами Кримінального законодавства передбачено достатньо суворе покарання за злочин, який інкримінується обвинуваченим, а тому з метою нівелювання існуючих ризиків, зокрема переховування від суду та уникнення можливого суворого покарання, існують достатні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу, що забезпечить судовий розгляд кримінального провадження та слугуватиме виконанню його завдань.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особи обвинувачених, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, їх вік, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченимм своїх обов'язків та зможе гарантувати належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та перешкодити зазначеним ризикам, тому суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинувачених. Підстав для засосування більш м'якого запобіжного заходу судом не всатновлено.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки, злочин, передбачений ч.4 ч.187 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_5 пов'язаний із застосуванням насильства відносно потерпілого.
Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 27 грудня 2025 року включно кожному без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Суддя ОСОБА_1