521/7136/24
1-кп/521/953/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42024163020000029 від 15.04.2024 року та обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470001241 від 01.10.2024 року, відносно:
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сарата, Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, без інвалідності, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та до затримання (в рамках іншого кримінального провадження) проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме:
- 14.07.2017 року вироком Татарбунарського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;
- 12.12.2019 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;
- 05.05.2020 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- 26.11.2021 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;
- 15.04.2024 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;
- 01.07.2025 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, суд,
08.03.2024 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебував на перехресті вулиць Авіаційна та Якова Бреуса у місті Одесі, де звернувся до незнайомої особи - ОСОБА_7 .
Далі, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з метою особистого незаконного збагачення, заздалегідь визначивши предметом своїх злочинних дій майно у вигляді мобільного телефону, під приводом виклику таксі, та слідкуванням, за допомогою додатку встановленого на мобільному телефоні, за місцем знаходження автомобіля, попросив ОСОБА_7 надати йому мобільний телефон. ОСОБА_7 , будучи впевнений в порядності намірів ОСОБА_6 , та не підозрюючи дійсних кримінально-протиправних намірів останнього, добровільно передав ОСОБА_5 власний мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9S», IMEI: НОМЕР_1 , вартість якого складає 3200 (три тисячі двісті) гривень.
Після цього, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що в подальшому він не збирається повертати отримане від потерпілого майно, заволодів мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi Note 9S», IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , та, скориставшись тим, що останній відволікся та не слідкує за своїм мобільним телефоном, ОСОБА_6 разом із вищезазначеним мобільним телефоном, сів у прибуле таксі та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 3200 (три тисячі двісті) гривень.
Крім того, 10.04.2024 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебував поряд з будинком, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 60, де зустрів свого знайомого ОСОБА_8 із незнайомою особою - ОСОБА_9 .
Далі, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з метою особистого незаконного збагачення, заздалегідь визначивши предметом своїх злочинних дій майно у вигляді мобільного телефону, під приводом телефонного дзвінка, попросив ОСОБА_10 надати йому мобільний телефон. ОСОБА_9 , будучи впевнений в порядності намірів ОСОБА_6 , та не підозрюючи дійсних кримінально-протиправних намірів останнього, добровільно передав ОСОБА_6 власний мобільний телефон марки «iPhone XR», який має IМЕІ 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , вартістю 4 788 ( чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що в подальшому він не збирається повертати отримане від потерпілого майно, заволодів мобільним телефоном марки «iPhone XR», який має IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 , та скориставшись тим, що останній відволікся та не слідкує за своїм мобільним телефоном, ОСОБА_5 разом із вищезазначеним мобільним телефоном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 4 788 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень.
Крім того, 23.09.2024 року, точного часу не встановлено, але не пізніше 09 години 00 хвилин, ОСОБА_6 перебував поряд з будинком № 37 по вул. Іцхака Рабіна у м. Одесі разом із малознайомим ОСОБА_12 .
Далі, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою потерпілого, з метою особистого незаконного збагачення, заздалегідь визначивши предметом своїх злочинних дій майно у вигляді мобільного телефону, під приводом телефонного дзвінка попросив ОСОБА_12 надати йому мобільний телефон. ОСОБА_12 , будучи впевнений в порядності намірів ОСОБА_6 , та не підозрюючи дійсних кримінально-протиправних намірів останнього, добровільно передав ОСОБА_6 власний мобільний телефон марки «РОСО Х3 Pro» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , вартістю 9820 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 50 (п'ятдесят копійок).
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи, що в подальшому він не збирається повертати отримане від потерпілого майно, заволодів мобільним телефоном марки «РОСО ХЗ Рго» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , вартістю 9820,50 грн., який належить ОСОБА_12 , та скориставшись тим, що останній відволікся та не слідкує за своїм мобільним телефоном, ОСОБА_5 разом із вищезазначеним мобільним телефоном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
В подальшому, ОСОБА_6 розпорядився вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 9820 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 50 (п'ятдесят копійок).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які за змістом аналогічні обставинам, що зазначені в обвинувальних актах, зокрема те, що він в березні, квітні та вересні 2024 року під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, шляхом зловживання довірою потерпілих осіб, заволодів їх мобільними телефонами. Майно продав, а отриманими грошима розпорядився на власний розсуд. Назви, якісні та кількісні характеристики, а також вартість викраденого майна не оскаржує. У вчиненому щиро кається, позовні вимоги потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 визнає повністю, у вчиненому щиро кається та просить суд суворо не карати.
Прокурор під час судового розгляду просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, документів, що стосуються цивільних позовів та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 у судовому засіданні участі не приймали, матеріали справи містять їх заяви про розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 без їх участі, а міру покарання просять призначити на розсуд суду. Згідно заяв потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримують свої позовні вимоги та просять задовольнити, а потерпілий ОСОБА_12 матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та документів, що стосуються цивільних позовів.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час допиту підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальних актах обставинах, вчинив кримінальні правопорушення. Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, суд вважає доведеним пред'явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за усіма епізодами обвинувачення у даному об'єднаному провадженні (08.03.2024 року, 10.04.2024 року, 23.09.2024 року) - за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до нетяжких злочинів відповідно; особу та його вік (25 років); соціальне положення (неодружений, не має постійного місця проживання, оскільки до затримання орендував житло); стан здоров'я (особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності чи тяжких захворювань не має); те, що ОСОБА_5 раніше судимий, в тому числі й за злочини проти власності; те, що ОСОБА_5 повністю визнає свою вину в рамках даного об'єднаного провадження та визнає позовні вимоги потерпілих; наявність обставин, що пом'якшує та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових (інших) кримінальних правопорушень, відомості про особу ОСОБА_5 , його ставлення до скоєного, а також приймаючи до уваги думку прокурора в судових дебатах, який вважав, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто лише під час ізоляції обвинуваченого від суспільства, а також те, що ОСОБА_5 вчинив у даному провадженні кілька тотожних кримінальних правопорушень до та після постановлення вироку Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року та до постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 року, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної вироком Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року, та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком на підставі ч. 1 ст. 71 КК України та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 року.
До таких висновків суд приходить з огляду на правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові 08 лютого 2021 року у справі № 390/235/19 (провадження № 51-2177кмо20), відповідно до якої - якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.
Тому, суд, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, після призначення покарання за ч. 2 ст. 190 КК України, призначає покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної вироком Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року.
А також з огляду на правила, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, згідно яких, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 1-3 ст. 70 КК України.
Тому, суд, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, після призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, призначає остаточне покарання шляхом часткового складання покарання, призначеного на підставі ч. 1 ст. 71 КК України та покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 року.
У рамках даного об'єднаного кримінального провадження до ОСОБА_5 заявлені цивільні позови, а саме:
- потерпілий ОСОБА_7 просить суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 3 200 гривень;
- потерпілий ОСОБА_9 просить суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 4 788 гривень.
Розглядаючи заявлені цивільні позови потерпілих, наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 128 КПК України, яка кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Цивільні позови потерпілих у даному кримінальному провадженні були подані до початку розгляду провадження по суті. Судом встановлено, що шкода завдана потерпілим була заподіяна саме ОСОБА_5 , що останній визнав в ході судового розгляду. Крім того, під час судового розгляду, ОСОБА_5 позовні вимоги потерпілих визнав в повному обсязі та беззаперечно, тому, враховуючи те, що сума позовних вимог відповідає завданим збиткам, а також те, що визнання позовних вимог обвинуваченим не суперечить вимогам закону, суд доходить висновку, що цивільні позови потерпілих підлягають задоволенню.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси (нова назва суду - Хаджибейський районний суд м. Одеси) від 09.10.2024 року - скасувати.
Долю речового доказу вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у об'єднаному даному кримінальному провадженні відсутні.
Під час досудового розслідування та судового розгляду, в рамках даного об'єднаного кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався. Враховуючи, що ОСОБА_5 знаходиться під вартою у зв'язку з відбуванням ним покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком, суд приходить до висновку, що підстави для обрання відносно останнього будь-якого запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2024 року, до покарання, призначеного за цим вироком, визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком та покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 року, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Початок строку відбуття остаточно призначеного покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.
До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України та ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання, остаточно призначеного за цим вироком, відбуту ним частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 року (справа 522/20728/24), а саме за період з 03.10.2024 року до дня набрання цим вироком законної сили включно, із розрахунку день за день.
Цивільний позов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальної (майнової) шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 3 200 (три тисячі двісті) гривень - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну (майнову) шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення у сумі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальної (майнової) шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 4 788 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну (майнову) шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення у сумі 4 788 (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси (нова назва суду - Хаджибейський районний суд м. Одеси) від 09.10.2024 року - скасувати.
Речовий доказ, відповідно до постанови слідчого від 05.10.2024 року, а саме:
- мобільний телефон «POCO X3 PRO», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 - вважати повернутим ОСОБА_12 за належністю, що підтверджується протоколом отримання речових доказів на зберігання від 21.10.2024 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору, обвинуваченому та направляється потерпілим.
Суддя ОСОБА_1