Справа № 301/2820/25
1-кс/301/228/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
"29" жовтня 2025 р. м. Іршава
Слідча суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава клопотання слідчої СВ Відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню, що внесене 06 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000764, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приборжавське, Іршавського району, Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
28 жовтня 2025 року до слідчої судді Іршавського районного суду Закарпатської області звернулася з клопотанням слідча СВ ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №62025140120000764від 06.06.2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, в умовах воєнного часу, без поважних причин, 01 грудня 2024 року близько 11 години самовільно залишив місце розташування запасної роти військової частини НОМЕР_1 , що розташований на території АДРЕСА_3 , та відсутній без поважних причин на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, перебуваючи по місцю свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту затримання правоохоронними органами.
27 жовтня 2025 року о 15:31 годин ОСОБА_4 затримано за адресою: АДРЕСА_4 , у приміщенні Відділення поліції №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області відповідно до ч.1 п.6 ст.615 КПК України.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КПК України, на думку слідчої, підтверджується такими доказами: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріалами в сукупності.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у період з 01 грудня 2024 року по теперішній час ОСОБА_4 в розташування військової частини не повернувся, до правоохоронних органів та інших державних установ щодо приналежності до проходження військової служби не звертався.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Указом Президента України введено воєнний стан та на території України ведуться бойові дії, що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах воєнного стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
ОСОБА_4 є спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а тому обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення ОСОБА_4 нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Слідча ОСОБА_6 також просила врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, оскільки серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що матиме наслідком підрив авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними конституційних обов'язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації.
З метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідча ОСОБА_6 просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки особисте зобов'язання, домашній арешт або застава будуть недостатньо ефективними для запобігання вказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів за ст.407 КК України, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не передбачено.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав, що самовільно залишив військову частину, оскільки його не відпустили до батька, якого оперували. Крім того, він є священником і не хоче брати до рук зброю, тому просив, щоб його перевели в капелани, у чому йому було відмовлено через відсутність вільних вакансій. Він хворіє, має погане здоров'я та проблеми із серцем. Рішення ВЛК про придатність його до військової служби він не оскаржував та із письмовою заявою про повторне проходження медичної комісії щодо придатності його до військової служби не звертався. Просив визначити розмір застави, посилаючись на бажання продовжити військову службу.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вважав, що підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки відсутні ризики, на які посилається слідча у клопотанні. ОСОБА_4 є священником, весь час знаходився вдома і нікуди не втік, хоче продовжити несення військової служби як капелан. Просив визначити ОСОБА_4 розмір застави.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника з приводу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до таких висновків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.183 ч.2 п.4 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Підозрюваний ОСОБА_4 є раніше не судимим.
Згідно з ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Отже, підозрюваний ОСОБА_4 є особою, відносно якої відповідно до вимог ст.183 ч.2 п.4 та ст.176 ч.8 КПК України може бути застосовано запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, слідча суддя зважає на відсутність законодавчого визначення поняття « обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення.
При цьому, слідча суддя бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені у клопотанні слідчої ОСОБА_6 дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Розглядаючи питання щодо наявності ризиків, визначених у ч.1 ст.177 КПК України, слідча суддя враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) під час введеного в Україні воєнного стану.
Згідно протоколу затримання від 27.10.2025 року, 27 жовтня 2025 року о 15 годині 31 хвилин ОСОБА_4 затримано за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України (а.с.46-49).
Зазначені обставини в сукупності свідчать про підвищену небезпеку протиправних дій підозрюваного ОСОБА_4 і вказують на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризику перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявок до слідчого та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, оскільки підозрюваний залишив військову частину на тривалий час і добровільно не повернувся на службу до розташування військової частини без поважних причин.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, слідча суддя враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик особи, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Вказане дає підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тим самим буде перешкоджати швидкому та об'єктивному розслідуванню.
На думку слідчої судді, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у повній мірі відповідає нормам КПК України та фактичним обставинам злочину.
Слідча суддя відкидає доводи сторони захисту стосовно того, що підозрюваний є священником і не хоче брати до рук зброю.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 року по справі №601/2491/22 (провадження № 51-6732км23) зазначив, що право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
Призов ОСОБА_4 на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що він був зобов'язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов'язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов'язаних із використанням зброї.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив, що з письмовою заявою щодо переведення його на посади, не пов'язані із безпосередньою участю у бойових діях, до військового керівництва військової частини не звертався. Не надано і доказів того, що підозрюваний ОСОБА_4 є священником.
Також ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що рішення ВЛК, яким його було визнано придатним до проходження військової служби, він не оскаржував та з заявами про повторне проходження ВЛК не звертався. Не надано і доказів проходження якого-небудь лікування після самовільного залишення військової частини, оскільки подана стороною захисту виписка із медичної карти стаціонарного хворого №3854 від 17.04.2024 року стосується періоду до проходження ВЛК, а згідно довідки Іршавської міської лікарні №2165/27-28 від 21.10.2025 року в період з 01.12.2024 року по даний час ОСОБА_4 за медичною допомогою у вказаний лікувальний заклад не звертався та стаціонарного чи амбулаторного лікування не проходив.
Оскільки існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 п. 1, 4, 5 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи положення ст.183 ч.2 п.4 та ст.176 ч.8 КПК України, слідча суддя вважає клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підставним і таким, що підлягає задоволенню.
Законом України №4524-IX від 15.07.2025 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який набрав чинності 26.07.2025 року, затверджено Указ Президента України №478/2025 від 14.07.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Згідно з абзацом 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні в умовах воєнного стану злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя, відповідно до абзацу 8 ч.4 ст.183 КПК України, не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 309 КПК України,
Клопотання слідчої задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 грудня 2025 року включно.
Виконання ухвали доручити Відділенню поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідча суддя: ОСОБА_1