Справа № 740/1653/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/648/25
Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270380000013 від 06.01.2025 року за апеляційними скаргами прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, інваліда ІІ групи, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України,
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з конфіскацією всього належного майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 21 лютого 2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення з 21 лютого 2025 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили ухвалено залишити без змін.
Стягнуто з ОСОБА_8 , на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) гривень 20 копійок.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановити ухвалу, якою ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 рік. Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Зазначає, що ОСОБА_8 є інвалідом ІІ групи безстроково. Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи. Разом з тим, судом було допущено порушення вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі.
В свою чергу захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання її підзахисному, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 307 із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки із конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Звертає увагу, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував як пом'якшуючу обставину активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки вважав, що надані суду матеріали справи не засвідчують такі обставини. Проте ОСОБА_8 під час досудового розслідування надавав добровільну допомогу слідству, давав правдиві визнавальні показання, повідомляв правоохоронним органам та суду факти по справі, надавав докази, якими в даному випадку є його показання, інші відомості про власну кримінальну діяльність. Зазначає, що обвинувачений повністю визнав свою вину, є інвалідом ІІ групи, має незадовільний стан здоров'я, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які обтяжують покарання відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу в якій не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини, просить призначити йому покарання нижче від найнижчої межі або звільнити від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що є інвалідом другої групи пожиттєво, має на утриманні неповнолітнього сина та хотів би безпосередньо приймати участь у його вихованні.
Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб з метою подальшого збуту незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP та став її зберігати при собі з метою збуту.
01.02.2025 о 10 годині 58 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливого мотиву, за грошові кошти в сумі 500 гривень умисно, незаконно збув ОСОБА_10 (особа зі зміненими анкетними даними), який був залучений для проведення оперативної закупки, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,0975 г.
ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб з метою подальшого збуту незаконно повторно придбав психотропну речовину та особливо небезпечну психотропну речовину та став її зберігати при собі.
21.02.2025 о 14 годині 08 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливого мотиву, за грошові кошти в сумі 1000 гривень умисно, повторно, незаконно збув ОСОБА_10 (особа зі зміненими анкетними даними), який був залучений для проведення оперативної закупки, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,017 г та психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін масою 0,042 г.
Крім того, ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб з особистого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP і став зберігати її за місцем свого проживання для власних потреб без мети збуту.
21.02.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області виявлено та вилучено два згортки, в яких знаходилися прозорі зіп-пакети із пазовими замками, де були кристалоподібні речовини білого та жовтого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP загальною масою 0,2461 г.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив частково задовольнити його апеляційну скаргу та апеляційні скарги сторони захисту і обвинуваченого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги з викладених в них підстав та не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність є слушними та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є у тому числі застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Колегія суддів зазначає, що при постановленні вироку стосовно ОСОБА_8 суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення в частині призначеного покарання, зокрема суд застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується у тому числі до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 є особою з інвалідністю IІ групи, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 462393 серії МСЕЧНВ, безстроково.
Проте, призначаючи покарання, суд першої інстанції залишив поза увагою цю обставину та призначив обвинуваченому за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі, що суперечить чинному законодавству.
Отже, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а саме: призначив покарання у виді обмеження волі, який відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України не застосовується до осіб з інвалідністю І та ІІ групи.
Отже, обвинувачений ОСОБА_8 входить до переліку осіб, яким не може бути призначений такий вид покарання як обмеження волі, оскільки він є інвалідом ІІ групи. При цьому, санкція ч.1 ст.309 КК є альтернативною та поряд з покаранням у виді обмеження волі передбачає інші види покарання, які можуть бути застосовані до обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки обвинуваченому ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України не можна призначати покарання у виді обмеження волі, а тому необхідно за вказаною нормою закону призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік та на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 про призначення занадто суворого покарання обвинуваченому, то вони частково заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, одружений, офіційно не працює, оскільки є інвалідом.
Апеляційні доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання, за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення покарання з випробуванням, на думку колегії суддів - є безпідставними і судом першої інстанції вони були в повному обсязі враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.
Дані про особу ОСОБА_8 , на які він посилається в своїй апеляційній скарзі, не є достатніми підставами для його звільнення від відбування покарання з випробуванням та не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства за цих конкретних обставин справи.
Щодо доводів сторони захисту про те, що мала місце така пом'якшуюча вину обставина, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, то колегія суддів зазначає наступне.
Відносно активного сприяння розкриттю злочину, то воно, як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Як слідує із матеріалів провадження,обвинувачений ОСОБА_8 під час досудового розслідування надавав добровільну допомогу слідству - з власної волі надавав визнавальні показання, які були незмінними, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Таким чином, ОСОБА_8 повідомляв правоохоронним органам та суду факти у справі, надавав докази, якими в даному випадку є його показання, інші відомості про власну кримінальну діяльність.
Окрім того, під час судового розгляду ОСОБА_8 повністю визнав вину, не оспорював фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок чого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у справі.
А тому колегія суддів вважає, що мала місце обставина, яка пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яка помилково не була врахована судом першої інстанції, як пом'якшувальна покарання.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, незадовільний стан його здоров'я, що є обставинами, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, та, на думку колегії суддів, вірно призначив покарання останньому за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією названої статті КК України.
В суді апеляційної інстанцій обвинувачений вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого та готовність понести покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення. Негативні наслідки від дій обвинуваченого не настали. Також колегія суддів бере до уваги і кількість епізодів збуту психотропної речовини.
А тому, розглянувши скарги сторони захисту та врахувавши активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є обставиною, яка пом'якшує покарання та беручи до уваги, незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, апеляційний суд вважає за доцільне призначити ще більш м'яке покарання, а саме зменшити покарання у виді позбавлення волі до 4 років з конфіскацією майна.
Виходячи з викладеного та повністю погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, та частково в скаргах обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд вважає необхідним змінити даний вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі із конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із конфіскацією майна.
У решті вирок суду залишити без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4