Справа № 739/1858/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/534/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою представника Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 8 вересня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури в Чернігівській області про арешт майна у кримінальному провадженні №42025272190000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Накладено арешт на наземні монолітні укриття від уламків в кількості 7 штук, які закуплені Семенівською міською радою Новгород-Сіверського району Чернігівської області відповідно до договору № 125 про закупівлю товару від 1 травня 2025 року із забороною відчужувати, розпоряджатися та переміщувати дане майно без дозволу слідчого або прокурора, без заборони використання за цільовим призначенням.
Мотивуючи рішення, слідчий суддя зазначив, що об'єкт незавершеного будівництва є предметом даного кримінального правопорушення, наявний ризик його демонтажу, знищення, оскільки на власника вказаного об'єкта покладається обов'язок його знесення (демонтажу, розбирання) умовами договору купівлі-продажу і на переконання слідчого судді, з метою досягнення дієвості цього провадження, є виправданою необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
На зазначену ухвалу слідчого судді представником Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати її та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що всупереч ст. 172 КПК України міською радою не було отримано жодної письмової чи електронної повістки про виклик до суду, хоча слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі зазначено про належне повідомлення власника майна, тобто не було забезпечено сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав. Вказує, що обґрунтування слідчим суддею на викладене в клопотанні прокурора необхідності накладення арешту на майно жодним чином не стосується Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, як юридичної особи, оскільки мова йде про іншу юридичну особу - Новгород-Сіверську міську раду. Вказує, що міською радою не приймалося тих рішень, які зазначені в мотивувальній частині рішення суду. Звертає увагу, що засідання 55 та 56 сесії міської ради не відбувалися у дати зазначенні в мотивувальній частині рішення суду, а засідання виконавчого комітету міської ради 9 травня 2025 не проводилося.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42025272190000028, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, сторонами не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що такий захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення відповідних слідчих дій, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які у свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України, та відповідно до ст. 174 КПК України може бути скасований повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 8 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Новгород-Сіверської окружної прокуратури в Чернігівській області про арешт майна у кримінальному провадженні №42025272190000028, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4