Справа № 742/4842/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/547/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції),
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого ВРЗСГСД СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12025270330000773 від 11 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 10 вересня 2025 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди по вул. Чернігівська-Макаренщина, с. Сухополова, Прилуцького району Чернігівської області поблизу буд. 39А, а саме: автомобіль марки INFINITI модель G35 р.н. НОМЕР_1 , ідентифікаційний НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 . Решту вимог клопотання слідчого - залишено без задоволення.
Мотивуючи рішення, слідчий суддя зазначив, що наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання автомобіля INFINITI модель, як доказу в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК. Ненакладення арешту на автомобіль може мати наслідком знищення слідів кримінального правопорушення та, як наслідок, неможливість встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження і в ході розгляду клопотання не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб і такі обмеження не є занадто обтяжливими для власника майна.
На зазначену ухвалу слідчого судді адвокатом ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати її в частині заборони розпорядження та користування, зобов'язати слідчого повернути вилучений автомобіль власнику на відповідальне зберігання. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не врахував та не дослідив необхідність накладення арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. Вказує, що в описовій частині оскаржуваної ухвали не зазначено, що слідчий суддя оцінив потреби досудового розслідування та врахував можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідача, представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , щодо можливості задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12025270330000773, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, стороною захисту не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12025270330000773 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4