Справа №583/385/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/839/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
Іменем України
23 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/385/25 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2025, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Іванівка Тельманівського району Донецької області, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше судимий
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_12 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 вважати засудженим до покарання у виді п'яти років одного місця позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.06.2023, за яким ОСОБА_10 було засуджено до покарання у виді п'яти років позбавлення волі та призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на зарахування в строк відбування покарання ОСОБА_10 відбування покарання за попереднім вироком з 04.01.2025, оскільки суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК безпідставно зарахував йому у строк покарання відбуте покарання за попереднім вироком, тобто неправильно застосував закон, який підлягав застосуванню.
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2025 ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і йому призначене покарання у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.06.2023 і призначено остаточне покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі. Зараховано у строк покарання ОСОБА_10 строк відбування покарання за попереднім вироком з 04.01.2025 до дня набрання вироком законної сили. Стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди 17000 грн.
Згідно вироку суду, ОСОБА_10 на початку квітня 2024 року за місцем свого мешкання: АДРЕСА_3 , повідомив своїй знайомій ОСОБА_13 про можливість отримання безкоштовно на рахунок грошові кошти у сумі 100 грн при оформленні віртуальної кредитної картки в АТ «Акцент Банк». Погодившись на пропозицію, ОСОБА_13 надала ОСОБА_10 власний мобільний телефон Хіаоmі Росо M5s для оформлення картки. Встановивши на мобільний телефон мобільний застосунок АТ «Акцент Банку» та використовуючи персональні дані потерпілої, ОСОБА_10 відкрив банківський рахунок на її ім'я. 10.04.2024 приблизно о 01:00 ОСОБА_10 за місцем свого мешкання, таємно, в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку з банківської картки потерпілої грошових коштів в сумі 19900 грн, двома переказами на власну картку в АТ «Акцент Банк», чим спричинив матеріальну шкоду.
На початку липня 2024 року приблизно о 13:00 ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , повторно вчинив крадіжку належного ОСОБА_14 мобільного телефону марки РОСО М4 Pro5G, чим заподіяв останньому шкоду на суму 5599,30 грн.
12.12.2024 приблизно об 11:00 ОСОБА_10 в квартирі свого знайомого ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_4 , таємно, повторно викрав належний потерпілому мобільний телефон марки Samsung Gаlaxy А04, чим завдав останньому матеріальної шкоди на суму 4679,10 грн.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_10 остаточного покарання, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.
Так, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням, і для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (ч. 1 ст. 71 КК). При цьому невідбута частина покарання - це залишок строку покарання, який засуджений повинен відбути після того, як сплинула частина призначеного покарання. Це поняття може стосуватися як основного, так і додаткового покарання. У такому випадку початок строку відбування покарання має рахуватись або з дня ухвалення нового вироку, або ж з дня приведення такого вироку до виконання.
Необхідно наголосити, що приписами ст. 71 КК не передбачено, щоб відбута частина покарання за попереднім вироком суду зараховувалась в строк покарання за новим вироком.
Попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених кримінальним процесуальним законом застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили (ст. 1 ЗУ «Про попереднє ув'язнення»), а згідно ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.
Як убачається з матеріалів справи, в межах кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою не обирався, він був поміщений до ІТТ № 3 Охтирського ГУНП в Сумській області на виконання попереднього вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.06.2023 (з урахуванням ухвали цього суду від 27.12.2024) для відбування призначеного покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2025 ОСОБА_10 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень до ухвалення попереднього вироку від 09.06.2023 в період з 10.04.2024 до 12.12.2024, а тому підстави для зарахування останньому в строк покарання строку відбування покарання за попереднім вироком відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно зарахував у строк покарання ОСОБА_10 відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
Вказаний перелік підстав для ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК), а суд, прокурор під час кримінального провадження зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 1, 3, 6 ст. 9 КПК).
Наведене вище повністю узгоджується з правовими висновками у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.02.2025 (справа № 359/2693/23), згідно яких апеляційний суд зобов'язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, прямо передбачених ч. 1 ст. 420 КПК.
Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК), а неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання тільки про виключення з резолютивної частини вироку посилання суду першої інстанції на зарахування в строк покарання відбування обвинуваченому ОСОБА_10 строку покарання за попереднім вироком, тобто про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність (застосування закону, який не підлягав застосуванню), що ніяким чином не погіршує становища обвинуваченого, і, навпаки, в апеляційній скарзі не порушується питання в порядку ч. 1 ст. 421 КПК про необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції чи неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду, виключивши вказану вище вказівку суду з резолютивної частини судового рішення, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу прокурора, а в іншій частині вирок суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому початок строку відбування обвинуваченим покарання необхідно рахувати з моменту ухвалення судом першої інстанції вироку, а саме з 21.03.2025.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.03.2025 відносно ОСОБА_16 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду першої інстанції на зарахування в строк покарання відбування ОСОБА_10 строку покарання за попереднім вироком.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_17 рахувати з 21.03.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для особи, яка утримується під вартою, в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4