Номер провадження: 33/813/1975/25
Номер справи місцевого суду: 496/1990/25
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Карташов О. Ю.
27.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60грн.
Згідно із постановою суду, 25.03.2025 року о 20:29 год. за адресою: с. Вигода, вул. Залізнична, буд. 2, ОСОБА_1 керував автомобілем Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився під відеозапис.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваної постанови, на її невідповідність фактичним обставинам справи, на порушення судом першої інстанції при її ухваленні норм процесуального права - просить її скасувати та закрити провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення. Апелянт вважає, що викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, в скарзі зазначається, що апелянт не був ознайомлений та не отримував на руки повний текст постанови, і після ознайомлення його та його захисника з матеріалами справи в найкоротший термін буде подана уточнена апеляційна скарга із викладенням мотивів та доказів незаконності, необґрунтованості, порушень норм матеріального та процесуального права, невідповідності фактичним обставинам справи оскаржуваної постанови Біляївського районного суду Одеської області від 02.09.2025 року.
27.10.2025 року від адвоката Шох К.А. на електронну адресу суду надійшло повідомлення, яке датоване 26.10.2025 роком, про припинення нею повноважень захисника - Урсу О.О., просила вилучити її дані з додаткових відомостей про учасника справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд».
Також, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що 08.10.2025 року через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Шох К.А. про відкладення розгляду та ознайомлення з матеріалами справи.
10.10.2025 року адвокат Савченко В.Ю. яка діяла на підставі ордеру серії ВЕ №1171136 в інтересах ОСОБА_1 , ознайомилась з матеріалами справи, відеозапис скопіювала.
13.10.2025 року не отримавши ніяких доповнень, справу було відкладено на 27.10.2025 року 10:10 годину.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучі повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі правопорушника та апелянта не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з'явилися.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 281691 від 25.03.2025 року, який підписаний ОСОБА_1 , без жодних зауважень; письмовими поясненням ОСОБА_1 , відповідно до яких останній випив 50 грам горілки, сів за кермо та в подальшому був зупинений співробітниками поліції, від проходження огляду відмовився; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25.03.2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.03.2025 року; рапортом старшого інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Дячук Д.Р. від 27.03.2025 року; довідкою старшого інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Д. Д'ячук щодо транспортного засобу Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 ; довідкою старшого інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Д. Д'ячук, відповідно до якої, на ім'я ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося; витягом з бази «Армор»; диском з відеозаписами, з яких вбачається чітка відмова ОСОБА_1 , від проходження огляду.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При розгляді справи порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи в межах доказування у даній категорії справ, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга особи яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов