Номер провадження: 22-ц/813/5936/25
Справа № 947/41229/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
16.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення додаткових витрат на утримання дитини
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, в обґрунтування якого зазначила, що вони з відповідачем є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/7487/24 від 09.04.2024 року. Київським районним судом м. Одеси 13.02.2024 видано судовий наказ (справа № 947/2315/24), яким стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Позивач зазначає, що відповідач не приймає жодної участі у додаткових витратах, які необхідні, у тому числі, через стан здоров?я Лади та розвиток її здібностей. Аліменти, які сплачує відповідач, у розмірі 3240,00 грн не є необхідною та достатньою сумою для розвитку дитини.
Посилається, що доньці поставлений діагноз гіперметропія високого ступеню обох очей, порушення бінокулярного зору, лікарські рекомендації: курс апаратного лікування та масаж спини та комірцевої зони дитячий, які необхідно робити дитині один раз на пів року.
На підставі рекомендацій лікаря, за курс апаратного лікування № 10 у ТОВ «Доктор Соня» позивачкою 20.12.2024 року сплачено самостійно 2025 грн.
Крім того, дитина займається танцями, у зв'язку з чим позивач понесла витрати на тренування, пошив костюму, оплату абонементу на загальну суму 4800 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що загальні додаткові витрати на дитину за період з 16.11.2024 року по 19.12.2024 року склали 6825 грн.
На підставі зазначеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові витрати на дитину у розмірі 3412,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 29.04.2025 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 3412 грн та судовий збір 1211,20 грн.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що між сторонами склалися спірні сімейні правовідносини з приводу понесених додаткових витрат на лікування дитини, розвитку її здібностей та навчання, оскільки відповідач добровільно участі у додаткових витратах не приймає. Відповідач є працездатним, доказів неможливості надавати матеріальну допомогу із об'єктивних, незалежних від нього причин, суду не надав, тому має матеріальну можливість приймати участь у наданні додаткової матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/41229/24 від 29.04.2025 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження того факту, що при обстеженні доньки у клініці ТОВ «Доктор Соня» відповідач був присутній та схвалював призначене лікування. Позивачка жодним чином не обґрунтувала необхідність звернення саме до приватної клініки ТОВ «Доктор Соня», коли відсутня крайня необхідність чи особливі обставини звернення до приватної установи, та коли існує можливість отримати кваліфіковану безоплатну медичну допомогу на базі комунальних медичних установ. Таким чином, вказані витрати не можуть вважатися додатковими у розумінні положень ст. 185 СК України.
Посилається, що позивачкою не надано письмового підтвердження того факту, що відповідач погоджувався на заняття дитиною танцями відповідно до постанови Верховного Суду по справі №756/9882/19 від 08.05.2023 року. Окрім того, аналіз наданих квитанцій свідчить про відсутність ідентифікаційних даних отримувача коштів. З цих квитанцій неможливо встановити, кому саме були перераховані кошти, що, в свою чергу, ставить під сумнів достовірність доказів щодо понесення позивачкою витрат на заняття танцями для дитини. Кошти перераховувались ФОП ОСОБА_7 , яка згідно довідки від 13.12.2024 року є керівником спортивного клубу «GO CLUB». Проте, позивачкою не було надано жодного доказу щодо організаційно-правової форми клубу «GO CLUB» і його статусу.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2025 року ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження від 30.05.2025 року отримали 05.06.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 30.05.2025 року та копію апеляційної скарги отримала 05.06.2025 року та 29.05.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з твердженням відповідача про те, що витрати на лікування дитини не є обґрунтованими та такими, що не можуть вважатися додатковими витратами відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України та просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/41229/24 - залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.
Крім того, до відзиву позивачем долучено докази, а саме: чеки та квитанції про оплату лікування очей та придбання окулярів для дитини; листування позивачки з відповідачем щодо лікування очей і придбання окулярів; банківські квитанції щодо перерахування коштів відповідачем на оплату лікування очей та придбання окулярів; листування щодо сплати судового рішення; квитанція про сплату судового рішення відповідачем; листування відповідача з донькою щодо покупки наколінників і штанів для танців.
Одеський апеляційний суд дійшов висновку про відмову в долученні зазначених доказів з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, проте позивачем не зазначено причини неможливості подати до суду першої інстанції зазначені докази.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , судові повістки-повідомлення отримали 18.09.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що між сторонами склалися спірні сімейні правовідносини з приводу понесених додаткових витрат на лікування дитини, розвитку її здібностей та навчання, оскільки відповідач добровільно участі у додаткових витратах не приймає. Відповідач є працездатним, доказів неможливості надавати матеріальну допомогу із об'єктивних, незалежних від нього причин, суду не надав, тому має матеріальну можливість приймати участь у наданні додаткової матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.08.2012 року Відділом державної реєстрації цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис 6672.
Дитина проживає з матір'ю, батько мешкає окремо.
Судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року у справі №947/2315/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року розірвано шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 04.11.2011 року Київським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Системний аналіз зазначених норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, чи то страждає на тяжку хворобу.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3" роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивачка, звертаючись із вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, обґрунтовуючи позов посилалася на те, що у 6 років дитині поставлений діагноз - гіперметропія високого ступеню обох очей, порушення бінокулярного зору. ТОВ «Доктор Соня» після проведеного офтальмологічного дослідження доньці призначено апаратне лікування: АСО № 10, Лазер ЛТО № 10, Бриз № 10, Струмок № 10, КЕМ № 10, що підтверджується довідкою. За курс апаратного лікування № 10 у ТОВ «Доктор Соня» позивачем 20.12.2024 року сплачено 2025 грн, які позивач вважає додатковими витратами на дитину.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження обставин понесення додаткових витрат пов'язаних з діагностичним обстеженням та лікуванням дитини, позивачем надано виписку № 35366/18 із медичної карти амбулаторного хворого від 23.10.2018 року; консультативний висновок спеціаліста медична карта № 35366/18 від 13.07.2019 року; консультативний висновок спеціаліста медична карта № 35366/18 від 29.03.2021 року; офтальмологічне обстеження ОСОБА_4 від 27.11.2023 року; офтальмологічне обстеження ОСОБА_4 від 16.09.2024 року; квитанцію від 20.12.2024 року на суму 2025 грн.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, які пов'язаних з курсом апаратного лікуванням зору дитини у ТОВ «Доктор Соня», оскільки наданими позивачем доказами (висновками спеціаліста ТОВ «Ексімер Одеса») підтверджується діагноз дитини -гіперметропія високого ступеню обох очей, порушення бінокулярного зору, тому витрати, які понесла позивач, зумовлені негативними фактами (хворобою), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини. Враховуючи рівність обов'язку батьків приймати участь у додаткових витратах на дитину, понесена позивачем частка додаткових витрат на лікування в сумі 1012 грн підлягає відшкодуванню відповідачем.
Що стосується стягнення понесених додаткових витрат на зайняття танцями (абонемент на відвідування), індивідуальні заняття та костюм для конкурсу у сумі 2400 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підтвердження обставин понесення додаткових витрат пов'язаних із зайняттям дитиною танцями, позивачем до суду надано довідку керівника спортивного клубу «GО CLUB» від 13.12.2024 року; квитанцію від 16.11.2024 року про перерахування 1100 грн; квитанцію від 22.11.2024 року в сумі 800 грн за участь у конкурсі; платіжну інструкцію від 22.11.2024 року на суму 200 грн; квитанцію від 22.11.2024 року про перерахування 1100 грн; платіжну інструкцію від 22.11.2024 року на суму 400 грн; платіжну інструкцію від 22.11.2024 року на суму 1200 грн.
Згідно довідки керівника спортивного клубу «GО CLUB» від 13.12.2024 року ОСОБА_4 відвідує тренування з танцювального напрямку «Jazz Funk» в спортивному клубі «GО CLUB» з 27.02.2024 року. За час навчання в клубі ОСОБА_8 неодноразово приймала участь у змаганнях та займала призові місця.
Колегія суддів не бере до уваги в якості належного, допустимого та достовірного доказу понесення позивачем додаткових витрат на дитину - квитанцію від 16.11.2024 року про перерахування 1100 грн; квитанцію від 22.11.2024 року в сумі 800 грн за участь у конкурсі; квитанцію від 22.11.2024 року про перерахування 1100 грн, оскільки з вказаного доказу не можливо встановити отримувача коштів.
Посилання скаржника на те, що не надано письмового доказу підтвердження факту погодження з відповідачем щодо зайняття дитиною танцями не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2025 року у справі № 947/29175/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_9 у загальному розмірі 7246 грн, та яким встановлено, що ОСОБА_8 почала відповідний розвиток власних здібностей з урахуванням згоди на це з боку батька, який не лише на заперечував, а й частково оплачував вказані зайняття до розірвання шлюбу. Наявність відповідних грамот та дипломів підтверджують схильність дитини до танців.
Вказане рішення набрало законної сили та відповідачем не оскаржувалось в апеляційному порядку.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Із тексту зазначеного вище рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
приймали участь у розгляді справи № 947/29175/24, а тому під час розгляду цієї справи ними не можуть оспорюватися обставини, які були встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2025 року.
Отже, факт погодження батька на зайняття донькою танцями у спортивному клубі «GО CLUB» та наявність здібностей до танців дитини не підлягає доказуванню, оскільки ці обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2025 року, яке набрало законної сили.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення понесених додаткових витрат на зайняття дитиною танцями підлягають задоволенню частково у розмірі частки яка складає 900 грн.
Колегія суддів не приймає та не надає оцінку новим доказам, які надано позивачем до суду відзиву на апеляційну скаргу, а саме: банківській квитанції від 03.02.2025 року; банківській квитанції від 17.03.2025 року; банківській квитанції від 14.04.2025 року; квитанції від 06.05.2025 року; скриншотам; рецепту на окуляри від 10.04.2025 року; квитанції від 10.04.2025 року; від 21.03.2025 року, оскільки деякі документи не стосуються підстав позову у цій справі та не викладені позивачем обставини не можливості подання доказів до суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не викладено обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції, у визначений цивільним процесуальним законодавством строк документів, які додані до відзиву на апеляційну скаргу, отже позивачем не наведено поважних причин ненадання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, як і відсутнє клопотання про дослідження документів.
Слід зауважити, що рішення суду ухвалено 29.04.2025 року, а деякі додані до відзиву на апеляційну скаргу документи, складені після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що документи, які додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини з 3412 грн до 1912 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1849 грн, що підтверджується квитанцією 27.05.2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, а ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржнику підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 813,09 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини з 3412 грн до 1912 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 813,09 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова