28.10.25
22-ц/812/1980/25
Провадження №22-ц/812/1980/25
Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Шурмою Є.М.,
за участю: позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Новак-Павлової Л.В., представника відповідача - адвоката Бабіча В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №475/874/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником - адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною, на ухвалу, яку постановив Доманівський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кривенко Оксани Володимирівни у приміщенні цього суду 26 вересня 2025 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період вимушеного прогулу та матеріальної компенсації по звільненню,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» (далі - ТОВ «МОПАС», підприємство) про стягнення заборгованості по заробітній платі за період вимушеного прогулу та матеріальної компенсації по звільненню.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 квітня 2021 року вона працювала на посаді старшого касира квиткового в ТОВ «МОПАС», що підтверджується записами в трудовій книжці. Заробітну плату отримувала в розмірі мінімальної заробітної плати в Україні. З моменту початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, ОСОБА_1 в телефонному режимі куратор підприємства їй повідомила, що підприємство поки працювати не буде та в подальшому її будуть інформувати про долю підприємства. Але ані до кінця 2023 року, ані в 2024 році, ані до її звільнення 28 травня 2025 році за власною заявою її не повідомляли про початок роботи Доманівської АС та не пропонували іншої роботи на підприємстві. Позивачка зауважує, що ніяких наказів щодо необхідності перебування у вимушеному прогулі вона не отримувала та ознайомлена не була. 08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про звільнення, виплату заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. На підставі її заяви відповідачем був прийнятий наказ № 19-к від 28 травня 2025 року «Про припинення трудового договору», в якому було зазначено виплатити компенсацію за 63 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з ТОВ «МОПАС» на її користь заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу з 24 березня 2022 року по квітень 2025 року в розмірі 276900 грн, а також матеріальну компенсацію у зв'язку зі звільненням - 15 мінімальних заробітних плат в розмірі 119100 грн., що передбачено умовами трудового договору.
04 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначила, що 28 серпня 2025 року дізналася про існування наказу №64 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року. В цьому наказі зазначалося про призупинення дії трудових договорів усіх працівників, зокрема і її, проте не йшлося про призупинення роботи автостанцій та автовокзалів. За результатами проведення позапланового заходу контролю складено акт, яким встановлено порушення частини 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин під час воєнного стану» щодо призупинення дії трудового договору. З метою усунення виявлених порушень законодавства про працю директору ТОВ «МОПАС» після погодження з Миколаївською районною військовою адміністрацією винесений припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю та наданий строк на усунення виявлених порушень. Відновлення роботи Миколаївського міжміського автовокзалу, Новобузької автостанції, Первомайського, Южноукраїнського, Вознесенського автовокзалів, Коблевської автостанції, про що зазначено у відповіді Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, свідчить, як вважає позивачка, про те, що воєнний стан не заважає здійснювати діяльність ТОВ «МОПАС» в районах нашої області. А відтак, у зв'язку з тим, що діяльність відповідача ведеться, вважає, що він має можливість виплатити заробітну плату за час перебування у вимушеному прогулі та компенсацію за невикористані відпустки.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 175300 грн та грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в ТОВ «МОПАС» в розмірі 12977 грн 40 коп.
У запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог відповідач просить відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви, мотивуючи це тим, що представник позивачки фактично змінила предмет та підставу позову та виникла нова матеріально-правова вимога. Новим предметом позову є трудовий спір, пов'язаний зі скасуванням наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64. На думку відповідача, уточнена заява не відповідає вимогам частини 3 статті 175 ЦПК, оскільки позивач не зазначила, в чому саме полягає незаконність спірного наказу з урахуванням обставин справи.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року в прийнятті уточненої позовні заяви ОСОБА_1 щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що уточнена позовна заява є новим позовом, оскільки у ній зазначена самостійна правова вимога щодо визнання незаконним та скасування наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 р. №64, який не був заявлений первісно, та одночасно на його обґрунтування наведені інші обставини, які не були визначені позивачем первісно підставою позову, які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами, долучені нові докази на підтвердження вимог про скасування наказу. При поданні позову позивач посилався на наказ № 19-к від 28 травня 2025 року «Про припинення трудового договору» та трудовий договір як підставу відповідних стягнень, а при подачі уточненого позову - на наказ «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64, який просив скасувати.
За наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття заяви позивача в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року №64, оскільки цивільним процесуальним законодавством не передбачено одночасне зміна предмету і підстав позову та неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Суд також роз'яснив позивачу право на звернення до суду з окремим позовом з вимогами, аналогічними тим, які міститься у заяві про зміну предмету позову, а саме - визнання незаконним та скасувати наказу відповідача «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року №64.
В апеляційній скарзі, яку підписала представник позивачки адвокат Новак-Павлова Л.В., зазначено, що ухвала суду є незаконною, винесена з порушенням норм процесуального права, заявник просить її скасувати та зобов'язати Доманівський районний суд Миколаївської області прийняти уточнену позовну заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, звертаючись до суду з первісним позовом, просила стягнути з ТОВ «МОПАС» заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу з 24 березня 2022 року по квітень 2025 року в розмірі 276900 грн. та відповідно до умов трудового договору - матеріальну компенсацію у зв'язку зі звільненням 15 мінімальних заробітних плат в розмірі 119100 грн. 29 серпня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що в Україні було введено воєнний стан у зв'язку з чим, у відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято наказ № 64 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року, який не оскаржувався позивачкою. Тому у вересні 2025 року позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року №64, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу в ТОВ «МОПАС» з 24 березня 2022 р. по 30 квітня 2025 р. в розмірі - 175300 грн, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в ТОВ «МОПАС» з 24 березня 2022 р. по 30 квітня 2025 р. в розмірі - 12977 грн 40 коп. Зменшено обсяг позовних вимог щодо стягнення матеріальної компенсації в зв'язку зі звільненням 15 мінімальних заробітних плат, у зв'язку з тим, що ТОВ «МОПАС» є окремою юридичною особою, а не реорганізоване з ПРАТ «МОПАС». Адвокат зазначає, що згідно статті 49 ЦПК України позивач має право змінювати предмет або підставу позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог. Тому, уточнюючи позовні вимоги, позивачка змінила предмет позову, а саме - просила суд скасувати наказ №64 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року, який є перешкодою для задоволення позовних вимог первісного позову. Також адвокат посилається на правові висновки Верховного Суду та наголошує, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «МОПАС» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що ухвала суду від 26 вересня 2025 року прийнята відповідно до положень ЦПК України, оскільки уточнена позовна заява позивачки суперечить положенням частини 3 статті 49 ЦПК України через зазначення в ній нової позовної вимоги про скасування наказу відповідача від 24 березня 2022 року № 64.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи, яка переглядається, 29 липня 2025 року до Доманівського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , щодо відповідача ТОВ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», в якій позивачка просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу в сумі 276900 грн. та 119100 грн. компенсації у зв'язку зі звільненням за умовами трудового договору (а.с. 1-9).
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначений її розгляд у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Також повідомлено сторони про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 14 годин 22 вересня 2025 року (а.с. 23).
04 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Доманівського районного суду Миколаївської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , підписана її представником адвокатом Новак-Павлловою Л.В., відповідно до якої позивачка просить: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «МОПАС» «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період вимушеного прогулу з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 175300,00 грн, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 12977,40 грн .
Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали вважав, що відсутні підстави для прийняття до спільного розгляду із первісною позовною заявою уточненої позовної заяви в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних міркувань.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала таке: «До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
[…] в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові звертає увагу, що «стаття 188 ЦПК України містить правила об'єднання і роз'єднання позовів.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом».
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що «оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку».
У справі, яка переглядається, в уточненій позовній заяві, яка подана 04 вересня 2025 року, поряд із зміною розміру заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 заявила нову позовну вимогу, а саме - про визнання незаконним та скасувати наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64. Вказана вимога не заявлялась при поданні позову та мотивувалися новими обставинами, зокрема відсутністю підстав для видання оспорюваного наказу.
За такого заявлення в уточненій позовній заяві нової позовної вимоги не можна вважати збільшенням позовних вимог, зміною предмету або підстав позову, тому в цій частині ця заява не відповідає положенням частин 2, 3 статті 49 ЦПК України.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що уточнена позовна заяву в частині вимог про визнання незаконним наказу відповідача не підлягає прийняттю в межах відкритого провадження у справі № 475/874/25.
Доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, оскільки не спростовують наведених висновків суду, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень процесуального закону.
Так, заявлення нової позовної вимоги не можна віднести до реалізації позивачкою прав, визначених частинами 2, 3 статті 49 ЦПК України. Посилання представника позивачки на те, що про існування оскаржуваного наказу відповідача від 24 березня 2022 року останній стало відомо лише із відзиву відповідача на позовну заяву, не скасовує вимоги процесуального закону щодо порядку звернення із позовом. У такому разі позивачка може звернутися, як правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з окремою позовною заявою та скористатися правилами, визначеними частиною 2 статті 188 ЦПК України, якщо вважає, що є доцільним та існують підстави для об'єднання в одне провадження декількох цивільних справ.
Оскільки при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, надав належну оцінку уточненій позовній заяві та дійшов законного висновку про відсутність підстав для її прийняття в частині позовних вимог про оскарження наказу відповідача, в силу положень статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування ухвали в цій частині. Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на положення статті 141 ЦПК України, результати розгляду апеляційної скарги, за якими апеляційним судом нове рішення по справі не приймалось та не змінювалось судове рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат, який слід провести за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником - адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною, залишити без задоволення, ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2025 року в частині відмови у прийнятті уточненої позовні заяви щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «МОПАС» від 24 березня 2022 року № 64 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді:: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повна постанова складена 29 жовтня 2025 року