Провадження №2-о/748/137/25
Єдиний унікальний № 748/2536/25
(повний текст)
"20" жовтня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області, у складі
головуючого судді Костюкової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Гофрик К.С
заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.
30.07.2025 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1136855 від 30.07.2025 року звернувся до суду із заявою в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бронніци московської області російської федерації - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громад
В обґрунтування заявлених вимог заявник вказує, що його мати ОСОБА_3 останнім часом мешкала в місті Бронніци московської області російської федерації, де померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник жодних контактів з матір'ю не мав, про факт смерті дізнався випадково, а саме спільні знайомі надіслали йому на месенджер копію свідоцтва про смерть, яке видане органами рф. ОСОБА_3 на праві приватної власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення, якими остання на випадок своєї смерті розпорядилася на користь ОСОБА_1 склавши заповіт. Однак оформити спадщину він має можливості, з огляду на те, що смерть матері зареєстрована органом іноземної держави, документи, якої не визнаються в Україні, у зв'язку з чим заявник звертається до суду.
Чернігівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 06 серпня 2025 року відкрив провадження про справі.
У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав та пояснив, що метою звернення його до суду є оформлення спадкових прав, після смерті його матері ОСОБА_3 , яка жила в Росії та померла там ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть його матері була зареєстрована органами рф, про що було видане відповідне свідоцтво про смерть, яке в свою чергу на території України нотаріусом до уваги не взято. Під час надання пояснень зазначив, що факт смерті матері ОСОБА_3 ніким не оспорюється, лише не визнається виданий органами рф документ - свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12.12.2024 року .
Представник заінтересованої особи Чернігівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника ( а.с 46)
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він є братом заявника ОСОБА_1 .. Про смерть матері 11 грудня 2024 року він дізнався від заявника, якому їх рідна сестра, яка живе в Росії ОСОБА_5 надіслала скріншот свідоцтва про смерть у додаток «Viber», яке показав йому брат. Чи приймала його мати громадянство рф йому достеменно не відомо.
Заслухавши пояснення особи, дослідивши письмові докази по справі та показання свідка на предмет їх належності, достатності та допустимості у системному взаємозв'язку між собою прийшов до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частина 2 вказаної статті містить перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження. До вказаного переліку відносяться, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
-встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме:
- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , підтвердженням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 17 лютого 1961 року ( а.с 19)
Відповідно до копії документу, що посвідчує особу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що остання була зареєстрована в АДРЕСА_1 ( а.с 17)
Відповідно до інформаційної довідки за № 437497928 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2025 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення ( а.с 7-12, а.с 18, а.с 20-29)
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_3 19 червня 2017 року склала заповіт, який був посвідчено Стопичевою С.П. секретарем виконкому Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та зареєстрований в Реєстрі за № 27 , в якому на випадок своєї смерті все своє майно заповіла заявнику ОСОБА_1 ( а.с 16)
Відповідно до відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 02.09.2025 року за наявною ОСОБА_6 даних щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2020 року по 02.09.2020 року слідує, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 06.10.2021 року у пункті пропуску Бачівськ перетнула кордон України. Відомості щодо в'їзду а територію України відсутні ( а.с 42)
З інформації наданої Чернігівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за № 940/33.22/10/25 від 05.09.2025 року на запит суду вбачається, що у архіві Відділу актовий запис про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутній ( а.с 46)
З дослідженого в судовому засіданні копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.12.2024 року вбачається, що багатофункціональним центром надання державних і муніципальних послуг Раменського міського округу Московської області була проведена державна реєстрація смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки РФ , про що 12 грудня 2024 року був зроблений актовий запис про смерть № 170249505003702621005 ( а.с 15)
В поданій заяві як на підставу звернення до суду заявник вказує пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, яким передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.
При зверненні до суду заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі №478/1072/21, провадження №61-1370св22.
Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту смерті на підставі пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, заявником не долучено документів, що свідчать про неможливість реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_3 , що є складовою, яка підлягає доведенню під час судового розгляду.
За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено у частині 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
За пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.
У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.
Частинами 1, 2 статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
В силу статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 наведеної Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
В силу вимог статей 4, 5 Конвенції передбачений статтею 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Наслідком цього є те, що із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року №107 передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав, приймаються на території України без спеціального посвідчення, якщо така практика існувала станом на 24 лютого 2022 року відповідно до міжнародних договорів України, зокрема, Мінської конвенції.
Як встановлено судом, факт смерті матері заявника ОСОБА_3 на території російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. 95050037 багатофункціональним центром надання державних і муніципальних послуг Раменського міського округу Московської області складено актовий запис про смерть №170249505003702621005 від 12.12.2024 року.
Про смерть ОСОБА_3 видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 15).
Зазначене свідоцтво про смерть видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, містить необхідні реквізити, та в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року №107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.
У зв'язку з цим необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_3 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня.
Заявник не позбавлений можливості використовувати свідоцтво про смерть своєї матері, видане компетентними органами іноземної держави, у будь-яких правовідносинах на території України, зокрема, щодо оформлення спадщини Доказів наявності у нього перешкод у цьому, не прийняття такого документа державними органами чи посадовими особами України не надано, відомості щодо звернення заявника до органів реєстрації актів цивільного стану або до органів нотаріату в матеріалах справи відсутні.
Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.
Заявник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Окремо слід зауважити, що з наданої копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 убачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 була громадянкою Російської Федерації, та померла у в місті Бронніци московської області російської федерації ( а.с 15)
З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що факт смерті громадянки російської федерації ОСОБА_3 , засвідчений свідоцтвом про смерть російської федерації, не підлягає реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України, підстави для встановлення судом факту смерті такої особи, відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268,293 ЦПК України,
У задоволення позовних вимог за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Зяавник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Заінтересована особа: Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 14251473, місцезнаходження юридичної особи: м. Чернігів, вул. Шевченка, 50А
Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Т.В.Костюкова